ДРУКАРЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
друк
запозичено з німецької мови, можливо, через польську;
нім. Druck «тиснення, друкування», двн. druc «тс.» споріднене з дісл. þrūga «тиснути», нвн. drohen «загрожувати», псл. truti «натирати», укр. трави́ти;
бр. друк, п. druk, drukować, слц. drukovať «переводити узор на тканину»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
друка́р
друка́рка
друкарня
друка́рня
друка́рство
друка́рщик
(заст.)
друкаръ
друкі́вля
«шрифт (?); друкування»
друко́ваний
друковати
(XVI ст.)
друкува́ти
друкъ
дрюка́рня
дрюкува́ти
пере́друк
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| друк | білоруська |
| druc «тс.» | давньоверхньонімецька |
| þrūga «тиснути» | давньоісландська |
| Druck «тиснення, друкування» | німецька |
| drohen «загрожувати» | нововерхньонімецька |
| druk | польська |
| drukować | польська |
| truti «натирати» | праслов’янська |
| drukovať «переводити узор на тканину» | словацька |
| трави́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України