ДРОБ — ЕТИМОЛОГІЯ

зіставляється також (Sławski І 166; Machek ESJČ 128; Holub–Kop. 107; Skok І 441–442) з лит. trapùs «крихкий, слабий», trupùs «тс.»;

очевидно, споріднене з гот. ga-draban «вирізувати, висікати, видовбувати», дісл. draf «рештки, осколки», двн. treffen «досягати; боротися», лит. drebë́znos «уламки, руїни», drãbanas «лахміття», лтс. drapsnas «крихти, кусочки, відходи», іє. *dhrebh-;

псл. drobь, drobьnъ;

дрібушки́ «тс.; вид гри; [крихти Ж]», дрі́б’язок, дроб «вид барабанного бою», дроба́рка, [дробеля́ва] «дрібнота», [дробеля́чі́в’я] «вівці, кози», дроби́лка «дробарка», дроби́льник, дробина́ «малі діти; [свійська птиця; дрібнота; трохи ЛексПол]», [дроби́нник] «пастух гусей; приміщення для свійської птиці», [дроби́нниця] «доглядачка свійської птиці», [дроби́тько] «той, хто швидко говорить», дробі́вка «дробовик», дробівни́ця «посуд для дробу», [дро́бля] «вівці» Доп. УжДУ, [дробни́ця] «дрібні речі» Я, дробови́к, [дробоза́] «дріб’язок» ЛексПол, [дработи́ло] «той, хто швидко говорить», [дроботу́н] «тс.» Пі, [дробу́н] «той, хто дрібно ступає» Я, [дроб’я́зка] (заст.) «прикажчик, що ділив землю» Я, [дроб’я́та] «вівці», [дрі́бку] «трошки», дрі́бни́й, дрі́бен, [дрібни́стий], дрібничко́вий, дрібнува́тий, [дріба́цький] ВеУг, дрібча́стий «який складається з маленьких частинок», [дрібча́тий] «який складається з крупинок», [дріб’язки́й], дріб’язковий,дріб’язни́й, [дро́бен] Ж, дроби́льний, [дробува́тий] «великими крупинками», [дру́бен], дрібни́ти, [дрібни́чити] Ж, дрібні́ти, дрібні́шати, дрібота́ти, дріботі́ти, [дрібоши́ти, дрібуши́ти], дрібцюва́ти «робити дрібні кроки в танці», дроби́ти, [дроботі́ти] Пі, ви́дрібцем, [ви́дробець] «дрібний крок» Ж, здрі́бнювач, здрібні́лий, наро́здріб, [о́дрібки] «дрібниці» Ж, одроби́на «крихта», [по́дріб] (чол. р.) «потрухи», [по́дріб] (жін. р.) «дріб’язок», [подрі́б’є] «дрібниці» Ба, подро́биця, ро́здріб, роздрі́бнювач, [ро́здроб] Нед, роздрібни́й, роздрі́бнювальний, роздро́блювальний, роздробни́й, роздрібуши́тися, уро́здріб;

р. дробь, бр. дроб, др. дробьныи, п. drób «свійська птиця; дрібниця». ч. drob «крихта; дрібниця», слц. drôba «діти; молоді тварини», вл. drob «крихта», нл. drobjeńca «тс.», болг. дробя́ «дроблю», м. дробен «дрібний», схв. дрȍбан «тс.», слн. drób «дрібні частинки», droben «дрібний», стсл. дробьнъ «тс.»;

псл. drebot-, drobot- пов’язане з drob- «дріб, дробити»;

початкове значення «дрібно (тобто швидко) говорити»;

п. [drebotać, drobotać] «швидко і дрібно йти; швидко і лагідно говорити», слц. [drebotiť] «теревенити», [dreboliť] «тс.», [drebtať] «белькотати», м. дроби «верзти нісенітницю», схв. дрòбити «тс.», слн. drobíti «співати, щебетати»;

н. Tróphik, фр. trophique «трофічний», англ. trophic «тс.» утворено на основі гр. τροφιϰός «який стосується живлення», похідного від τροφή «живлення, їжа», пов’язаного з τρέφω «годую, виховую, зміцнюю», спорідненим з лит. drìbti «падати, опускатися», дісл. draf «покидьки», англ. draff «брага, дріжджі», р. [дроба́] «осад, пивні дріжджі»;

запозичення із західноєвропейських мов;

р. тро́фика, трофи́ческий, бр. тро́фіка, трафі́чны, п. trofika, troficzny, ч. trofika, trofický, слц. trofický, болг. трофи́чески, схв. трофичан, слн. trófičen;