ДРАПАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дра́пати «дряпати»
іє. *drōp-, похідне від *der-/dr- «дерти»;
псл. drapati;
споріднене з гр. δρώπτω «розбиваю, ламаю», δρώπαξ «смоляний компрес на голову для видалення волосся», δρέπω «щипаю; зриваю», лтс. druõpstala «кусочок, кришка», лит. drapana «одяг»;
р. дра́пать «рвати, дряпати; тікати», бр. дра́паць «тс.», п. вл. drapać «шкребти», ч. drapati, слц. drapať, нл. drapaś «тс.», схв. дра́пати «чесати, шкребти, щипати», слн. drápati «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
драп
(виг.)
дра́па
«сільськогосподарське знаряддя для загладжування ріллі»
драпа́к
«копито (у рогатої худоби чи свині) Ж; трикутна борона з зігнутими зубцями Дз; розпушувач землі Л, ЛЧерк; віник із сухого бур’яну Me»
драпаки́
«вила з двома зубцями для гною»
драпакува́ти
«підпушувати землю»
драпани́тися
«вилізати на щось»
дра́панка
«вид писанки»
драпа́тий
(про вишивку)
драпа́ч
«культиватор, розпушувач землі; старий віник»
драпачи́на
«бідолаха»
драпа́чити
«тс.»
драпа́читись
«ставати пухким, рихліти»
драпа́чка
«вид вишивки; знаряддя (кам’яне) для обробки льону Ж»
драпе́жний
«тс.»
драпі́жка
«обдирання; [звіряткоЖ]»
драпі́жний
«хижий»
драпі́жник
«тс.; [нічний церковний сторож]»
драпі́ка
«лихвар, грабіжник»
дра́пкати
«тс.»
драпки́
«плетіння з ниток, що залишилися нетканими на краю полотна»
драпце́м
«бігом, швидко»
дра́пці
«тс.»
драпцюва́ти
«тікати»
драпчу́н
«виткане з ганчір’я рядно»
дра́пье
«лахміття»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дра́паць «тс.» | білоруська |
| drapać «шкребти» | верхньолужицька |
| δρώπτω «розбиваю, ламаю» | грецька |
| *drōp- | індоєвропейська |
| druõpstala «кусочок, кришка» | латиська |
| drapana «одяг» | литовська |
| drapaś «тс.» | нижньолужицька |
| drapać «шкребти» | польська |
| drapati | праслов’янська |
| дра́пать «рвати, дряпати; тікати» | російська |
| дра́пати «чесати, шкребти, щипати» | сербохорватська |
| drapať | словацька |
| drápati «тс.» | словенська |
| drapati | чеська |
| *der-/dr- «дерти» | ? |
| δρώπαξ «смоляний компрес на голову для видалення волосся» | ? |
| δρέπω «щипаю; зриваю» | ? |
драп «вид сукна»
запозичення з французької чи німецької мови;
н. Drap, фр. drap походять від слат. drappus «сукно», яке зводиться до гал. *drappo-, можливо, пов’язаного з дінд. drāpíḥ «полотно, одяг», лит. drãpanos «одяг, льняна білизна», лтс. drãpa «сировина, сукно», гр. δρέπω «зриваю», укр. дра́пати;
р. бр. драп, п. ч. слц. drap;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| драп | білоруська |
| *drappo- | галльська |
| δρέπω «зриваю» | грецька |
| drāpíḥ «полотно, одяг» | давньоіндійська |
| drãpa «сировина, сукно» | латиська |
| drãpanos «одяг, льняна білизна» | литовська |
| Drap | німецька |
| drap | польська |
| драп | російська |
| drappus «сукно» | середньолатинська |
| drap | словацька |
| дра́пати | українська |
| drap | французька |
| drap | чеська |
дра́пач «будяк, Carduus crispus L.» (бот.)
похідне утворення від дра́пати;
назва мотивується колючістю рослини;
та ж семантика і в основі латинського терміна carduus «будяк», пов’язаного з слат. careo, -ēre «дряпати, чіплятися»;
п. drapacz «Carduus benedictus», вл. drapałka «черсак, Dipsacus L.», ч. [drapáć] «тс.», слц. drapáć «мичка сторчова, Nardus stricta L.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| drapałka «черсак, Dipsacus L.» | верхньолужицька |
| drapacz «Carduus benedictus» | польська |
| careo | середньолатинська |
| drapáć «мичка сторчова, Nardus stricta L.» | словацька |
| drapáć «тс.» | чеська |
| дра́пати | ? |
| carduus «будяк» | ? |
| -ēre «дряпати, чіплятися» | ? |
драпуста́н «азалія, Azalea pontica L.» (бот.)
очевидно, результат своєрідної гіперистичної видозміни форми [дряпошта́н] «дереза, Lycium barbarum L.» Л, утвореної з основ дієслова [дра́пати] і іменника штани́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дряпошта́н «дереза, Lycium barbarum L.» | ? |
| дра́пати | ? |
дра́шпати «рвати»
можливо, афективне похідне утворення від дра́ти, зближене з дра́пати;
не зовсім ясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
драшину́ти
«рвонути»
дра́шпанка
«квіти, виготовлені з пір’я»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дра́ти | ? |
| дра́пати | ? |
дрепену́ти «швидко побігти, втекти»
афективне утворення, що виникло, можливо, в результаті контамінації дієслів драпону́ти «тс.», пов’язаного з дра́пати «тікати», і дремену́ти «тс.» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| драпону́ти «тс.» | ? |
| дра́пати «тікати» | ? |
| дремену́ти «тс.» | ? |
дропа́к (танець)
результат видозміни форми тропак «тс.», зумовленої, очевидно, впливом слова дра́пати «швидко бігти, тікати»;
пор. семантично тотожне дати дропака «побігти, втекти» (п. dać drapaka «тс.»);
бр. драпа́к «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| драпа́к «тс.» | білоруська |
| тропак «тс.» | ? |
| дра́пати «швидко бігти, тікати» | ? |
| дати дропака «побігти, втекти» (п. dać drapaka «тс.») | ? |
дря́пати
результат видозміни звукової форми дра́пати і т. д. з експресивним чи, можливо, гіперистичним пом’якшенням р;
р. [дря́пать], слц. driapať;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дряп
(виг.)
дря́п'я
«дрантя»
дря́па
«щітка для розчісування вовни»
дряпа́к
«знаряддя для підпушування землі; [кіготь, подряпина; старий віник]»
дряпакува́ти
«обробляти землю дряпаком»
дряпани́на
дря́патися
дряпа́ч
«тс.»
дря́пець
«той, хто легко видирається на висоту»
дря́пина
дряпі́жка
«здирство; драпіжник»
дряпі́жний
дряпі́жник
«грабіжник, лихвар»
дряпі́жство
дряпі́ка
дряпі́чка
«тс.»
дряпли́вий
дряпня́
«обдирання, шкребіння»
дряпо́та
«обдирання»
дряпоті́ти
дряпу́га
дряпу́чий
подря́пина
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дря́пать | російська |
| driapať | словацька |
| дра́пати | ? |
| з | ? |
| з | ? |
подри́пати «піти» (згруб.)
афективне утворення, можливо, пов’язане з дра́пати «швидко тікати, швидко відступати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дра́пати «швидко тікати, швидко відступати» | українська |
гра́па «борона»
очевидно, запозичення з румунської і молдавської мов;
рум. grápă «борона», молд. гра́пэ «тс.» запозичено, мабуть, через посередництво болгарської мови (болг. гра́па «тс.») з італійської;
іт. grappa «гак, скоба» походить від двн. krapfо «гак, гачок»;
рум. grápă вважається також стародавнім місцевим словом (Rosetti ILR II 80, 114) або виводиться від алб. grep «гачок» (DLRM 344);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґpáнa
«примітивна борона»
ґра́па́ти
«волочити»
дра́па
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| grep «гачок» | албанська |
| krapfо «гак, гачок» | давньоверхньонімецька |
| grappa «гак, скоба» | італійська |
| гра́пэ «тс.» | молдавська |
| grápă «борона» | румунська |
| grápă | румунська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України