ДРАПАКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
драпа́к «лісова ожина, Rubus caesius (fruticosus) L.» (бот.)
назви мотивуються колючістю рослин;
похідні утворення від [дра́пати] (дря́пати);
[драпа́чни́к ВеБ, ВеНЗн, драпачи́льник ВеБ «тс.»;
дерпа́к «драпак, ожина, Rubus fruticosus Ж; (орн.) деркач, Crex crex ВеНЗн» (бот.)
результат контамінації основ драпа́к (дря́пати) і де́рти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| драпа́к (дря́пати) | ? |
дражни́к «ожина, Rūbus fruticosus L.» (бот.)
назва мотивується колючістю рослини;
пор. назву [драпа́к] «тс.», мотивовану тією ж ознакою;
похідне утворення від дражнит́и;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дразни́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| драпа́к «тс.» | ? |
| дражнит́и | ? |
дра́пати «дряпати»
псл. drapati;
споріднене з гр. δρώπτω «розбиваю, ламаю», δρώπαξ «смоляний компрес на голову для видалення волосся», δρέπω «щипаю; зриваю», лтс. druõpstala «кусочок, кришка», лит. drapana «одяг»;
іє. *drōp-, похідне від *der-/dr- «дерти»;
р. дра́пать «рвати, дряпати; тікати», бр. дра́паць «тс.», п. вл. drapać «шкребти», ч. drapati, слц. drapať, нл. drapaś «тс.», схв. дра́пати «чесати, шкребти, щипати», слн. drápati «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
драп
(виг.)
дра́па
«сільськогосподарське знаряддя для загладжування ріллі»
драпа́к
«копито (у рогатої худоби чи свині) Ж; трикутна борона з зігнутими зубцями Дз; розпушувач землі Л, ЛЧерк; віник із сухого бур’яну Me»
драпаки́
«вила з двома зубцями для гною»
драпакува́ти
«підпушувати землю»
драпани́тися
«вилізати на щось»
дра́панка
«вид писанки»
драпа́тий
(про вишивку)
драпа́ч
«культиватор, розпушувач землі; старий віник»
драпачи́на
«бідолаха»
драпа́чити
«тс.»
драпа́читись
«ставати пухким, рихліти»
драпа́чка
«вид вишивки; знаряддя (кам’яне) для обробки льону Ж»
драпе́жний
«тс.»
драпі́жка
«обдирання; [звіряткоЖ]»
драпі́жний
«хижий»
драпі́жник
«тс.; [нічний церковний сторож]»
драпі́ка
«лихвар, грабіжник»
дра́пкати
«тс.»
драпки́
«плетіння з ниток, що залишилися нетканими на краю полотна»
драпце́м
«бігом, швидко»
дра́пці
«тс.»
драпцюва́ти
«тікати»
драпчу́н
«виткане з ганчір’я рядно»
дра́пье
«лахміття»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дра́паць «тс.» | білоруська |
| drapać «шкребти» | верхньолужицька |
| δρώπτω «розбиваю, ламаю» | грецька |
| *drōp- | індоєвропейська |
| druõpstala «кусочок, кришка» | латиська |
| drapana «одяг» | литовська |
| drapaś «тс.» | нижньолужицька |
| drapać «шкребти» | польська |
| drapati | праслов’янська |
| дра́пать «рвати, дряпати; тікати» | російська |
| дра́пати «чесати, шкребти, щипати» | сербохорватська |
| drapať | словацька |
| drápati «тс.» | словенська |
| drapati | чеська |
| δρώπαξ «смоляний компрес на голову для видалення волосся» | ? |
| δρέπω «щипаю; зриваю» | ? |
| *der-/dr- «дерти» | ? |
дропа́к (танець)
результат видозміни форми тропак «тс.», зумовленої, очевидно, впливом слова дра́пати «швидко бігти, тікати»;
пор. семантично тотожне дати дропака «побігти, втекти» (п. dać drapaka «тс.»);
бр. драпа́к «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| драпа́к «тс.» | білоруська |
| тропак «тс.» | ? |
| дра́пати «швидко бігти, тікати» | ? |
| дати дропака «побігти, втекти» (п. dać drapaka «тс.») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України