ДРАГУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дра́га «землечерпальний агрегат»
запозичено з англійської мови через французьку (фр. drague «черпак, трал, землечерпальна машина», початково «сітка», dragueur «механік на землечерпалці, тральщик») і російську;
англ. drag «сітка, гачок, борона, землечерпалка», to drag тягти, волочити, чистити» споріднене з дангл. днн. dragan «тягти», дфриз. draga, drega, дісл. traga «тс.», двн. tragan «нести», свн. нвн. tragen «тс.», а також, можливо, з псл. *dorga «дорога», укр. доро́га;
р. бр. болг. дра́га, п. draga «драга; вид якоря», м. драг «довга палиця, багор», схв. дрàгер «волочильна сітка, трал, землечерпалка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дра́гер
«робітник на дразі»
драгі́рувати
«добувати драгою; поглиблювати драгою»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
drag «сітка, гачок, борона, землечерпалка» | англійська |
дра́га | білоруська |
дра́га | болгарська |
dragan «тягти» | давньоанглійська |
tragan «нести» | давньоверхньонімецька |
traga «тс.» | давньоісландська |
dragan «тягти» | давньонижньонімецька |
draga | давньофризька |
драг «довга палиця, багор» | македонська |
tragen «тс.» | нововерхньонімецька |
draga «драга; вид якоря» | польська |
*dorga «дорога» | праслов’янська |
дра́га | російська |
дрàгер «волочильна сітка, трал, землечерпалка» | сербохорватська |
tragen «тс.» | середньоверхньнімецька |
доро́га | українська |
drega | ? |
дра́га «пристрій для відтягування кіньми полови і битої соломи від молотарки»
запозичення з молдавської мови;
молд. дра́гэ «тс.; трал» походить від фр. drague «черпак, трал, землечерпальна машина, волочильна сітка»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
дра́гэ «тс.; трал» | молдавська |
drague «черпак, трал, землечерпальна машина, волочильна сітка» | французька |
дра́ги «розпашник» (с.-г.)
неясне;
доро́га
псл. *dorga «заглиблення, борозна, рівчак», вважається спорідненим з *dьrgati «дергати, тягти, рвати», звідки й укр. де́рга́ти;
у такому разі первісне значення було «розчищене в лісі місце»;
менш переконливо зіставлялося (Skok І 429; Trautmann 45; Persson Beitr. 492; Pokorny 257) із шв. [dråg] «довга вузька западина в ґрунті, низина, долина», норв. [drog] «тс.; стежка, слід тварини», гот. dragan «тягти», дісл. draga, дангл. dragan, англ. to draw «тс.» (‹іє. *dherāgh- «тягти»);
р. др. доро́га, бр. даро́га, п. droga, [dróga], ч. dráha «вигін; дорога», [draha] «слід ноги», слц. dráha «дорога», вл. dróha, droha, нл. droga «тс.», болг. дра́га «спуск, спадина, пологість», схв. дрȁга «вузька затока; долина, ущелина; (ст.) дорога», слн. drága «рівчак, канава; западина; дорога», стсл. дрaгa «долина, западина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бездорі́жжя
бездорі́жній
бездоро́жжя
бездоро́жній
дорі́жка
дорі́жний
доро́гою
(присл.)
дорожині́й
«зручніше (добиратися), більше по дорозі»
доро́жка
«різновид вишивки»
доро́жне
«мито на провезення тютюну»
доро́жник
«спеціаліст з будівництва і експлуатації доріг; [(бот.) подорожник, Plantago lanceolata L.]»
доро́жній
здоро́жений
«стомлений дорогою»
здоро́жити
«стомити в дорозі»
надоро́жний
по-доро́жньому
подорі́ж
подорі́жець
подорі́жжя
подорі́жник
«(бот.) подорожник великий, Plantago major L. ВеНЗн, Mak; (орн.) жайворонок чубатий, посмітюха, Galerida cristata L. ВеБ»
по́дорож
подорожа́нин
«мандрівник»
подоро́же
подоро́жний
подоро́жник
«тс.; (бот.) Plantago; (орн.) (у виразі снігови́й п.) пуночка, Plectrophenax nivalis L.; [дорожній щоденник]»
подоро́жникові
(бот.)
подоро́жничий
подоро́жній
подоро́жня
«дорожній документ»
(субст.)
подорожувати
подоро́жчизна
«платня за проїзд по дорозі»
(заст.)
придоро́жній
роздоріжжя
ро́здорож
уздорі́жжя
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
to draw «тс.» (‹іє. *dherāgh- «тягти») | англійська |
даро́га | білоруська |
дра́га «спуск, спадина, пологість» | болгарська |
dróha | верхньолужицька |
droha | верхньолужицька |
dragan «тягти» | готська |
dragan | давньоанглійська |
draga | давньоісландська |
доро́га | давньоруська |
droga «тс.» | нижньолужицька |
drog «тс.; стежка, слід тварини» | норвезька |
droga | польська |
*dorga «заглиблення, борозна, рівчак» | праслов’янська |
доро́га | російська |
дрȁга «вузька затока; долина, ущелина; (ст.) дорога» | сербохорватська |
dráha «дорога» | словацька |
drága «рівчак, канава; западина; дорога» | словенська |
дрaгa «долина, западина» | старослов’янська |
де́рга́ти | українська |
dróga | українська |
draha «слід ноги» | українська |
dráha «вигін; дорога» | чеська |
dråg «довга вузька западина в ґрунті, низина, долина» | шведська |
*d «дергати, тягти, рвати» | ? |
було «розчищене в лісі місце» | ? |
дороги́й
псл. *dorgъ «дорогий»;
зіставлялося з лтс. dārgs «тс.», прус. Darge (власне ім’я), проте не виключене їх запозичення з слов’янських мов (див. Brückner 97–98);
дальші зіставлення ще більш непевні: лит. dorà «добре, корисно», derēti «бути вартим, корисним, годитися», лтс. derêt «годитися, наймати», ірл. dīr «належний», dīre «обов’язок, належне», дінд. ā-driyatē «враховує, ставиться з повагою», ā-dṛtaḥ «поважний, шановний»;
малоймовірна спорідненість з гр. στέργω «люблю» (з заміною d ›sd ›st – Machek ESJČ 125);
р. дорого́й, бр. дарагі́, др. дорогыи, ч. слц. drahý, п. нл. drogi, вл. drohi, болг. м. драг, схв. дрȃг, слн. drági, стсл. драгъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доріжня́
«дорожнеча»
дорогітня́
дорогото́ва
«тс.»
дорогува́тий
дорогу́ля
доро́гшати
до́рож
дорожи́ти
дорожи́тися
дорожне́та
дорожне́ча
дорожня́
доро́жчати
доро́жчий
доро́жшати
здоро́жувати
предороги́й
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
дарагі́ | білоруська |
драг | болгарська |
drohi | верхньолужицька |
στέργω «люблю» (з заміною d ›sd ›st -- Machek ESJČ 125) | грецька |
ā-driyatē «враховує, ставиться з повагою» | давньоіндійська |
дорогыи | давньоруська |
dīr «належний» | ірландська |
dārgs «тс.» | латиська |
derêt «годитися, наймати» | латиська |
dorà «добре, корисно» | литовська |
драг | македонська |
drogi | нижньолужицька |
drogi | польська |
*dorgъ «дорогий» | праслов’янська |
Darge (власне ім’я) | прусська |
дорого́й | російська |
дрȃг | сербохорватська |
drahý | словацька |
drági | словенська |
драгъ | старослов’янська |
drahý | чеська |
derēti «бути вартим, корисним, годитися» | ? |
dīre «обов’язок, належне» | ? |
ā-dṛtaḥ «поважний, шановний» | ? |
дрюк «кий, палиця»
псл. drǫgb (drǫkъ) «палиця, жердина»;
споріднене з лит. жем. [dránga] «велика жердина», сх.-лит. [drángos] «віз без коліс», дісл. drangr «камінь, що стирчить із землі», drengr «товстий стовбур, палиця», ірл. dringim «піднімаю», кімр. dringo «тс.»;
походження форм з кінцевим -к поряд з -g (-г) неясне;
форми з ю поряд з у в українській мові розвинулися, очевидно, внаслідок впливу говорів з м’якою вимовою р або як гіперизм;
р. [друк, дрюк], бр. друк, др. дручи́ти «мучити, пригнічувати», п. drǫk, drączek, ч. drouh, слц. druk, болг. дръг «стебло, прут», м. драг «палка, жердина», схв. друг, [друга, друк], слн. dróg «жердина, стовп, сходи», стсл. дрѫгь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́дрюкувати
«побити дрючком»
друк
дру́чений
«мучений»
дручи́на
«кийок; обрубок дерева Бі»
дручи́ти
«мучити»
дручкови́й
дру́чник
«тс.»
дручня́
«насосні важелі»
дручо́к
дру́ччя
дрючи́на
дрючкувати
дрю́чник
«полиця, горизонтальна жердина»
дрючо́к
дрю́ччя
(зб.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
друк | білоруська |
дръг «стебло, прут» | болгарська |
drangr «камінь, що стирчить із землі» | давньоісландська |
дручи́ти «мучити, пригнічувати» | давньоруська |
dránga «велика жердина» | жемайтське |
dringim «піднімаю» | ірландська |
dringo «тс.» | кімрська |
dránga «велика жердина» | литовська |
драг «палка, жердина» | македонська |
drǫk | польська |
drączek | польська |
drǫgb «палиця, жердина» (drǫkъ) | праслов’янська |
друк | російська |
друг | сербохорватська |
druk | словацька |
dróg «жердина, стовп, сходи» | словенська |
дрѫгь | старослов’янська |
дрюк | українська |
друга | українська |
друк | українська |
drouh | чеська |
drángos «віз без коліс» | ? |
drengr «товстий стовбур, палиця» | ? |
-к (-г) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України