ДРАБУГА — ЕТИМОЛОГІЯ
драб «озброєний слуга, піхотинець Ж; бідняк, жебрак; негідник, волоцюга» (заст.)
запозичення з польської мови;
п. drab «нероба, волоцюга», ст. «піший солдат; слуга», як і слц. dráb «ландскнехт, наймит; кат, стражник», вл. drab(ar) «вершник», походить від ч. dráb «розбишака, (ст.) піший воїн, стражник», яке виникло, очевидно, в результаті скорочення форми ч. ст. drabant «солдат особистої охорони шляхтича», що зводиться до нім. Drabánt, Trabánt «тс.», етимологічно неясного;
Фонетичні та словотвірні варіанти
драба́ня
драби́ха
драбня́
(зб.)
дра́бськи́й
драбу́га
драбъ
«піхотинець (XVI ст.); зброєносець (XVII ст.)»
драбю́га
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| drab(ar) «вершник» | верхньолужицька |
| Drabánt | німецька |
| drab «нероба, волоцюга» | польська |
| dráb «ландскнехт, наймит; кат, стражник» | словацька |
| dráb «розбишака, (ст.) піший воїн, стражник» | чеська |
| drabant «солдат особистої охорони шляхтича» | чеська |
| drabant «солдат особистої охорони шляхтича» | ? |
| Trabánt «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України