ДОЦЕНТ — ЕТИМОЛОГІЯ
доце́нт
запозичення з німецької мови;
нім. Dozént походить від лат. docēns, docentis «той, хто навчає», дієприкметника від doceo, docēre «учити, пояснювати», спорідненого з гр. δοκέω «вважаю, думаю», стсл. десити «знаходити», укр.судо́сити «зустріти»;
р. болг. м. доце́нт, бр. дацэ́нт, п. ч. слц. вл. docent, слн. docènt, схв. дòцент;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доценту́ра
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дацэ́нт | білоруська |
| доце́нт | болгарська |
| docent | верхньолужицька |
| δοκέω «вважаю, думаю» | грецька |
| docēns | латинська |
| доце́нт | македонська |
| Dozént | німецька |
| docent | польська |
| доце́нт | російська |
| дòцент | сербохорватська |
| docent | словацька |
| docènt | словенська |
| десити «знаходити» | старослов’янська |
| docent | чеська |
| docentis «той, хто навчає» | ? |
| docēre «учити, пояснювати» | ? |
| укр.судо́сити «зустріти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України