ДОХРИСТИЯНСЬКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
христия́ни́н «той, хто визнає християнство»
через церковнослов’янську мову запозичене з грецької;
гр. χριστιᾱνός «християнин» походить від Χριστός, букв. «помазаник (Божий)», пов’язаного з χριστός «помазаний», яке було скальковане з гебр. māshīˊah «Месія; помазаник Божий»;
р. христиани́н, бр. хрысціяні́н, др. християнинъ, хрестиянъ, християнъ, п. chrześcijanin, ч. křest’an, слц. christianismus, болг. христия́нин, м. христиjанин, схв. хрѝшћанин, слн. kristján, стсл. христианинъ, христианъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дохристия́нський
хрестя́нин
християнізува́ти
христия́нство
христия́нський
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хрысціяні́н | білоруська |
| христия́нин | болгарська |
| māshīˊ «Месія; помазаник Божий» | гебрайська |
| χριστιᾱνός «християнин» | грецька |
| християнинъ | давньоруська |
| христиjанин | македонська |
| chrześcijanin | польська |
| христиани́н | російська |
| хрѝшћанин | сербохорватська |
| christianismus | словацька |
| kristján | словенська |
| cтсл. христианинъ | словенська |
| хрестиянъ | українська |
| християнъ | українська |
| христианъ | українська |
| křest'an | чеська |
| χριστός «помазаний» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України