ДОТІЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
до́тіль «до того часу»
псл. dotolě;
виникло з прийменника do «до» і прислівника tolě «стільки», пов’язаного з займенником toli «такий великий», утвореним з займенникових основ t(o)- «той» і l(і);
р. [дото́ле, до́туль, дотель], бр. дату́ль, др. дотолѣ, п. [dotyla, dotela], слц. dotial’, нл. ст. dotul, схв. дȍтлē, дòтолē, слн. dotléj, стсл. дотолѣ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
до́тиль
до́тіля
до́тля
до́толь
«тс.»
дотуль
(XV ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дату́ль | білоруська |
| дотолѣ | давньоруська |
| dotul | нижньолужицька |
| dotyla | польська |
| dotela | польська |
| dotolě | праслов’янська |
| дото́ле | російська |
| дȍтлē | сербохорватська |
| dotial' | словацька |
| dotléj | словенська |
| дотолѣ «тс.» | старослов’янська |
| до́туль | українська |
| дотель | українська |
| дòтолē | українська |
| do «до» | ? |
| tolě «стільки» | ? |
| toli «такий великий» | ? |
| t(o)- «той» | ? |
| dotul | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України