ДОСТОЙНУ — ЕТИМОЛОГІЯ
досто́йний
пов’язане з псл. dostojati, dostati «вистачати, бути достатнім» з дальшим розвитком значень «бути відповідним, придатним, гідним»;
пор. др. достоино есть «годиться», п. ст. dostojno (jest) «тс.», ч. ст. dostati «бути гідним, заслужити», схв. достòjати «виявитися гідним»;
р. досто́йный, бр. досто́йны, др. достоиныи, п. вл. нл. dostojny, ч. důstojný, слц. dôstojný, болг. досто́ен, м. достоен, схв. дòстōjан, слн. dostójen, стсл. достоинъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
досто́їнство
«позитивна якість; гідність, [посада, звання]»
досто́йник
«особа, що займає високу посаду, має високе звання»
(заст.)
досто́йність
удосто́їти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| досто́йны | білоруська |
| досто́ен | болгарська |
| dostojny | верхньолужицька |
| достоино «годиться» | давньоруська |
| есть «годиться» | давньоруська |
| достоиныи | давньоруська |
| достоен | македонська |
| dostojny | нижньолужицька |
| dostojno «тс.» (jest) | польська |
| dostojny | польська |
| dostojati | праслов’янська |
| досто́йный | російська |
| достòjати «виявитися гідним» | сербохорватська |
| дòстōjан | сербохорватська |
| dôstojný | словацька |
| dostójen | словенська |
| достоинъ | старослов’янська |
| dostati «бути гідним, заслужити» | чеська |
| důstojný | чеська |
| dostati «вистачати, бути достатнім» | ? |
| значень «бути відповідним, придатним, гідним» | ? |
| достоино «годиться» | ? |
| есть «годиться» | ? |
| dostojno «тс.» (jest) | ? |
| dostati «бути гідним, заслужити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України