ДОСТАТКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
доста́ток
псл. *dostatъk-ъ, похідне від dostati «вистачити», первісно «достояти (до відповідного моменту)»;
р. доста́ток, бр. даста́так, др. достати «вистачити, залишитися», п. ч. dostatek, слц. dostatok, вл. dostatk, болг. доста́тъчен, м. достаточен;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доста́тковатий
доста́тком
(присл.)
достаткува́ти
доста́тній
достатный
(XV11 ст.)
достатокъ
«велика кількість, багатство»
(XVI ст.)
достаточний
(XV ст.)
достато́чний
доста́тчити
доста́ча
достача́ння
«постачання»
достача́ти
доста́чити
недоста́тність
недоста́ток
недоста́ча
подоста́тком
(присл.)
подоста́ток
удоста́чу
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| даста́так | білоруська |
| доста́тъчен | болгарська |
| dostatk | верхньолужицька |
| достати «вистачити, залишитися» | давньоруська |
| достаточен | македонська |
| dostatek | польська |
| *dostatъk-ъ | праслов’янська |
| доста́ток | російська |
| dostatok | словацька |
| dostatek | чеська |
| dostati «вистачити» | ? |
| первісно «достояти (до відповідного моменту)» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України