ДОСТА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
до́ста «досить, доволі»
не зовсім ясне;
найімовірніше, пов’язане з до́сить, доси́та, де кореневий голосний міг зникнути, зокрема, під впливом слова dostati «вистачити» (Sławski I 158, проти БЕР І 415);
реконструюється також псл. *do sъti, аналогічне do syti, де *sъtь і sytь мають бути однокореневими словами з різними ступенями чергування голосного (ЭССЯ 5, 86–87; Zubatý St. а čl. І 1, 105–107);
менш переконлива реконструкція псл. *do sti, де *sti пов’язувалося з іє. *əs- (s-) «бути» і зіставлялося з ав. aiwištiš «вивчення (святого письма), літургічне читання», upa-stiš «мешкання», лит. ap-stùs «рясний, багатий» (Zubatý тж);
бр. досць, п. dość, ч. dost, dosti, слц. dosť, заст. [dosti], вл. нл. dosć, полаб. düst, болг. м. доста, схв. дȍста, заст. dost, dosti, слн. dôsti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дост
по́дост
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aiwištiš «вивчення (святого письма), літургічне читання» | авестійська |
| досць | білоруська |
| доста | болгарська |
| dosć | верхньолужицька |
| *əs- і з «бути» (s-) | індоєвропейська |
| ap-stùs «рясний, багатий» | литовська |
| доста | македонська |
| dosć | нижньолужицька |
| düst | полабська |
| dość | польська |
| *do | праслов’янська |
| *do | праслов’янська |
| дȍста | сербохорватська |
| dosť | словацька |
| dôsti | словенська |
| dost | чеська |
| dosti | чеська |
| до́сить | ? |
| доси́та | ? |
| dostati «вистачити» | ? |
| *sъtь | ? |
| *sti | ? |
| upa-stiš «мешкання» | ? |
| dosti | ? |
| dost | ? |
| dosti | ? |
до́сто- (перша частина складних прикметників типу достові́рний, достопа́м’ятний, має значення «достойний чогонебудь» або підсилює значення другої частини)
з’явилося в старослов’янській мові з достоинъ внаслідок калькування грецьких складних слів з першою частиною ἀξιο«достойно-», пов’язаною з ἄξιος «достойний»: стсл. достославьнъ (гр. ἀξιόπαινος), цсл. достовѣрьнъ (гр. ἀξιόπιστος), цсл. достодивьнъ (гр. ἀξιοθαύμαστος) і под;
менш обґрунтована думка про те, що досто- походить з до́ста (БЕР І 415), оскільки у старослов’янській мові прислівник доста не засвідчений;
пор. також паралельні стсл. достойновѣрьнъ і цсл. достовѣрьнъ, цсл. достойнохвальнъ і достохвальнъ та ін;
р. др. болг. схв. досто-, стсл. досто-;
Фонетичні та словотвірні варіанти
досто
(чесний)(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| досто- | болгарська |
| досто- | давньоруська |
| досто- | російська |
| досто- | сербохорватська |
| достославьнъ (гр. ἀξιόπαινος) | старослов’янська |
| достойновѣрьнъ | старослов’янська |
| досто- | старослов’янська |
| ἀξιο «достойно-» | ? |
| ἄξιος «достойний» | ? |
| достовѣрьнъ (гр. ἀξιόπιστος) | ? |
| достодивьнъ (гр. ἀξιοθαύμαστος) | ? |
| досто- | ? |
| до́ста | ? |
| доста | ? |
| також | ? |
| достовѣрьнъ | ? |
| достойнохвальнъ | ? |
си́тий
псл. sytъ ‹ sūt-;
прямих відповідників у інших мовах не має;
найближчими в семантичному і формальному відношенні є лит. sotùs «ситий, ситний», лтс. sãts «ситний», прус. sātuinei «насичуєш», гот. sōþ «насичення», saþs «ситий», нвн. satt «тс.», гр. ἄατος «ненаситний», лат. satis «досить», satur «ситий», ірл. sathаch «тс.»;
висловлювалась також думка (Zubató LF 28, 89; Fraenkel IF 50, 7–8) про зв’язок з дінд. śávaḥ «сила», ав. sava- «сильний, могутній», sūra-, дінд. śū́raḥ «тс.», гр. ϰυ̃ρος «сила, міць»;
поряд із псл. sytъ припускалась (Брандт РФВ 24, 189) основа *sъt-, яка вбачалася в слн. dósta «досить», dôsti «тс.» (пор. укр. болг. доста, схв. до̏ста «тс.»);
р. сы́тый, бр. сы́ты, сы́тны, др. сы́тъ(и), п. sytny, syty, ч. sytó, слц. sóty, вл. нл. syty, болг. м. сит, схв. си̏т, слн. sìt, стсл. сытъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вітсити́тися
«відгодуватися»
на́сит
«насичення»
насити́ти
насича́ти
наси́чений
наси́чувати
невсити́мий
нена́си́тний
нена́си́ть
«велика жадоба, прагнення»
неси́тство
«ненаситність»
не́сить
«тс.»
перенаси́чувати
пере́сит
«пересичення»
переси́тити
пере́сить
«тс.»
переси́чений
переси́чувати
сите́нний
сити́ти
«годувати, насичувати»
сити́тися
«наповнюватися рідиною»
ситі́ти
«жирніти»
ситі́шати
си́тни́й
ситно́шний
«ситний, поживний»
ситня́
«достаток»
сито́вий
«родючий, рясний, багатий»
сито́вний
«тс.»
си́ток
«соковитість, поживність»
си́тощі
«жир, жирне»
си́тчати
«повніти, товстіти, жирніти»
сить
«жир, ситність»
ситю́щий
ситя́чий
«дуже жирний, тучний, товстий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sava- «сильний, могутній» | авестійська |
| sūra- | авестійська |
| сы́ты | білоруська |
| сы́тны | білоруська |
| доста | болгарська |
| сит | болгарська |
| syty | верхньолужицька |
| sōþ «насичення» | готська |
| saþs «ситий» | готська |
| ἄατος «ненаситний» | грецька |
| ϰυ̃ρος «сила, міць» | грецька |
| śávaḥ «сила» | давньоіндійська |
| śū́raḥ «тс.» | давньоіндійська |
| сы́тъ(и) | давньоруська |
| sathаch «тс.» | ірландська |
| satis «досить» | латинська |
| satur «ситий» | латинська |
| sãts «ситний» | латиська |
| sotùs «ситий, ситний» | литовська |
| сит | македонська |
| syty | нижньолужицька |
| satt «тс.» | нововерхньонімецька |
| sytny | польська |
| syty | польська |
| sytъ | праслов’янська |
| sūt- | праслов’янська |
| sūt- | праслов’янська |
| sytъ | праслов’янська |
| *sъt- | праслов’янська |
| sātuinei «насичуєш» | прусська |
| сы́тый | російська |
| до̏ста | сербохорватська |
| си̏т | сербохорватська |
| sỳty | словацька |
| dósta «досить» | словенська |
| dôsti «тс.» (пор. укр. болг. доста, схв. до̏ста «тс.») | словенська |
| sìt | словенська |
| сытъ | старослов’янська |
| доста | українська |
| sytỳ | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України