ДОННІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дно
є спроби пояснити псл. *dъbno як наслідок метатези *bъdno, що зіставляється з н. Boden «дно; земля, ґрунт», гр. πυφμήν «дно, низ», дінд. budhnáḥ «тс.», ав. būnō «дно, глибина», bunō «тс.» (Zubatý St. а čl. І 294; Machek ESJČ 121; Holub–Кор. 103);
з глухим кінцевим приголосним іє. *dhup- виступає в псл. dupa, укр. ду́ла, дупло́;
псл. dъno ( ‹*dъbno) «дно, глибина» (до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини»);
споріднене з лтс. dubens «дно», dibens «дно, глибина», dibins «тс.»;
іє. *dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний»;
у балто-слов’янських словах корінь поширений суфіксом -no-, без нього виступає ще в лит. dubùs «глибокий», dùbti «занурюватися», daubà «яр», лтс. daũba «тс.», dubt «занурюватися», прус. padaubis «долина», гот. dips «глибокий», нвн. tief, кімр. dwfn «тс.»;
р. бр. м. дно, др. дъно, п. ч. слц. вл. нл. dno, полаб. dånü, болг. дъ́но, схв. днȕ, слн. dnò, стсл. дъно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безде́нний
безде́нок
«вулик без дна»
без́дна
бездо́нний
безо́день
безо́дній
ви́днити
«вийняти дно»
видні́вка
«бездонна бочка»
де́нниця
«дошка в дні воза»
де́нце
денці́вка
«сопілка з денцем»
денчи́ще
«днище»
дне́нце
«посуд для пиття»
дни́ти
«вставляти дно»
дни́ця
«поперечна дошка в колесі водяного млина»
дни́ще
«дно; дошка, на одному кінці якої сідає пряля, вставляючи в другий гребінь чи куделю»
дни́щик
«майстер, що виготовляє днища»
дні
«всередині»
дну́ка
«тс.; всередину»
до
«до низу»
(про складки на довгому одязі)
до́нний
задена́ти
«вставляти дно»
заденчи́ти
задина́ти
задне́ний
задни́ти
«тс.»
задно́ваний
оде́нки
«залишки на дні»
оде́нок
«копиця, стіжок на дерев’яній підстилці; дерев’яна підстилка під копицею, стіжком»
оде́ньки
передни́ти
«поміняти дно»
піддо́н
піддо́нник
поде́нє
«тс.»
поде́нок
«тс.; нижня дошка у возі»
подо́нний
придо́нний
роздена́ти
«виймати дно»
розденчи́ти
розди́нчити
роздни́ти
розднут́и
розідни́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| būnō «дно, глибина» | авестійська |
| дно | білоруська |
| дъ́но | болгарська |
| dno | верхньолужицька |
| dips «глибокий» | готська |
| πυφμήν «дно, низ» | грецька |
| budhnáḥ «тс.» | давньоіндійська |
| дъно | давньоруська |
| *dhup- | індоєвропейська |
| *dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний» | індоєвропейська |
| dwfn «тс.» | кімрська |
| dubens «дно» | латиська |
| daũba «тс.» | латиська |
| dubùs «глибокий» | литовська |
| дно | македонська |
| dno | нижньолужицька |
| Boden «дно; земля, ґрунт» | німецька |
| tief | нововерхньонімецька |
| dånü | полабська |
| dno | польська |
| *dъbno | праслов’янська |
| dupa | праслов’янська |
| dъno «дно, глибина» ( ‹*dъbno)(до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини») | праслов’янська |
| padaubis «долина» | прусська |
| дно | російська |
| днȕ | сербохорватська |
| dno | словацька |
| dnò | словенська |
| дъно | старослов’янська |
| ду́ла | українська |
| dno | чеська |
| є | ? |
| bunō «тс.» | ? |
| дупло́ | ? |
| dibens «дно, глибина» | ? |
| dibins «тс.» | ? |
| -no- | ? |
| dùbti «занурюватися» | ? |
| daubà «яр» | ? |
| dubt «занурюватися» | ? |
дон
запозичення з іспанської мови;
ісп. don «пан», як і іт. don «тс.», походить від лат. dominus «тс.»;
р. бр. болг. схв. дон, п. ч. слц. don, слн. dón;
Фонетичні та словотвірні варіанти
до́нна
до́нья
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дон | білоруська |
| дон | болгарська |
| don «пан» | іспанська |
| don «тс.» | італійська |
| dominus «тс.» | латинська |
| don | польська |
| дон | російська |
| дон | сербохорватська |
| don | словацька |
| dón | словенська |
| don | чеська |
до́нник «буркун, Melilotus Adans, Melilotus officinalis; яловець козацький, Juniperus sabina L. » (бот.)
пов’язується з др. дъна (хвороба), р. [до́нная] «тс.», оскільки буркун використовувався як лікарська рослина (Меркулова Очерки 85–86; Анненков 212);
не виключено також, що слово виникло внаслідок деетимологізації та зближення на основі звукової подібності з дно, до́нний іншої назви цієї ж рослини р. до́йник;
(тоді р. донная трава́ може бути результатом видозміни назви дойная трава), оскільки буркун – прекрасна кормова рослина з молокогінними властивостями (пор. Кримський Звенигородщина 347; Анненков 213; Шейк. І 137);
зіставлялося також безпосередньо з дно та з р. дя́тлина (Горяев 94; Доп. 2, 10);
р. до́нник «буркун; таволга, Spiraea ulmaria L.; зозулинець, Orchis militaris L. та ін.», донная трава «буркун»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дъна (хвороба) | давньоруська |
| до́нная «тс.» | російська |
| до́йник | російська |
| дя́тлина | російська |
| донная «буркун» | українська |
| дно | ? |
| до́нний | ? |
| дно | ? |
| до́нник «буркун; таволга, Spiraea ulmaria L.; зозулинець, Orchis militaris L. та ін.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України