ДОМІНАНТНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
доміна́нта
запозичення з західноєвропейських мов;
н. Dominánte, dominieren, фр. dominante, dominer, іт. dominante, dominare походять від лат. domināns (род. в. dominantis) «пануючий», domināre «панувати, управляти», пов’язаних з dominus «пан, хазяїн дому», похідним від domus «дім», що відповідає псл. domъ «тс.», укр. дім;
р. болг. схв. домина́нта, бр. даміна́нта, п. ч. слц. dominanta, вл. dominować, м. домина́нтен, слн. dominánta;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доміна́нтний
домінува́ти
доміну́ючий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| даміна́нта | білоруська |
| домина́нта | болгарська |
| dominować | верхньолужицька |
| dominante | італійська |
| domināns «пануючий» (род. в. dominantis) | латинська |
| домина́нтен | македонська |
| Dominánte | німецька |
| dominanta | польська |
| domъ «тс.» | праслов’янська |
| домина́нта | російська |
| домина́нта | сербохорватська |
| dominanta | словацька |
| dominánta | словенська |
| дім | українська |
| dominante | французька |
| dominanta | чеська |
| dominieren | ? |
| dominer | ? |
| domināre «панувати, управляти» | ? |
| dominus «пан, хазяїн дому» | ? |
| domus «дім» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України