ДОМНА — ЕТИМОЛОГІЯ
до́мна
пов’язане з псл. dъmǫ, dǫti «дму, дути» (пор. вираз заду́ти домну);
р. бр. до́мна, др. дъмьница «домна»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
до́менний
до́менник
до́менщик
піддо́менник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́мна | білоруська |
| дъмьница «домна» | давньоруська |
| dъmǫ | праслов’янська |
| до́мна | російська |
| dǫti «дму, дути» (пор. вираз заду́ти домну) | ? |
До́мна
через церковнослов’янське і грецьке посередництво (гр. Δομνίκα) запозичено з латинської мови;
лат. Domna утворене на основі іменника domna (domina) «пані», форми жін. р. до dominus «пан, хазяїн дому»;
р. До́мна, Домни́ка, Домни́кия, бр. болг. До́мна, стсл. Домна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
До́ма
Дома́ня
Дома́ся
Дома́ха
До́мка
Домна
«пані»
(1627)
Домні́ка
Домні́кія
До́мця
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| До́мна | білоруська |
| До́мна | болгарська |
| Domna утворене на основі іменника domna «пані» (domina) | латинська |
| до dominus «пан, хазяїн дому» | російська |
| До́мна | російська |
| Домна | старослов’янська |
| Домни́ка | українська |
| Домни́кия | українська |
| до dominus «пан, хазяїн дому» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України