ДОМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дім
псл. domъ є давньою основою на -u-;
споріднене з лат. domus «дім», дінд. dámaḥ «тс.», ав. dam- «дім», гр. δόμος «будівля», δέμω «будую», лит. dimstis «маєток», гот. timrjan «будувати, споруджувати», дісл. timbr «будівельний ліс», гр. δώμα «дім», δάμαρ «хазяйка, дружина»;
іє. *dom-, *dēm-, *dṃ-, *dm- «дім, будівля»;
р. бр. болг. м. дом, др. домъ, п. слц. вл. нл. dom, ч. dům, полаб. düm, схв. дȏм (род. в. дȍма), слн. dóm, стсл. домъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бездомі́вник
бездо́мний
бездо́мник
бездо́мок
додо́мку
додо́моньку
додо́мочку
додо́му
дом
до́ма
«дім»
(жін. р.)
до́ма
(присл.)
до́маки
«вдома»
дома́р
«хазяїн»
домари́ти
«сидіти вдома»
(ся)]
дома́рство
«сидіння вдома»
домаря́та
«домашні (хатня челядь)»
домата́р
домато́р
«тс.»
дома́торствувати
«хазяйнувати»
дома́ха
«житло, стоянка рибалок; перший улов поблизу стоянки»
дома́шнивий
дома́шній
дома́шність
«господарство Ж; дім із садибою Я»
доме́ць
«палац»
домі́в
«додому»
домі́вка
домі́вни́к
«домочадець»
домівни́ця
«служниця»
домі́вство
«дім»
домі́вський
домівці́
«тс.»
домі́й
«тс.»
домове́ць
«домашній грибок, Merulius lacrymans»
(слеза́вий)] Ж
домови́й
домо́ви́й
домови́к
домови́тий
домови́ще
«будівля»
домо́вний
домовни́к
«домочадець; домовик»
домо́вність
«батьківщина»
домонта́р
«домосід; [хазяїн Я]»
(заст.)
домоту́р
«тс.»
задома́шний
одома́шнювати
поді́мство
«садиба»
придо́мок
«флігель»
роздомашни́ти
рство
удо́ма
удомашни́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dam- «дім» | авестійська |
| дом | білоруська |
| дом | болгарська |
| dom | верхньолужицька |
| timrjan «будувати, споруджувати» | готська |
| δόμος «будівля» | грецька |
| δώμα «дім» | грецька |
| dámaḥ «тс.» | давньоіндійська |
| timbr «будівельний ліс» | давньоісландська |
| домъ | давньоруська |
| *dom- | індоєвропейська |
| domus «дім» | латинська |
| dimstis «маєток» | литовська |
| дом | македонська |
| dom | нижньолужицька |
| düm | полабська |
| dom | польська |
| domъ | праслов’янська |
| дом | російська |
| дȏм (род. в. дȍма) | сербохорватська |
| dom | словацька |
| dóm | словенська |
| домъ | старослов’янська |
| dům | чеська |
| δέμω «будую» | ? |
| δάμαρ «хазяйка, дружина» | ? |
| *dēm- | ? |
| *dṃ- | ? |
| *dm- «дім, будівля» | ? |
до́ма
менш обґрунтоване зіставлення з дінд. amā ‹ *oma «дома», де початкове d могло з’явитися під впливом domъ «дім» (Machek ESJČ 123; Zubatý St. a čl. І 2, 86–87);
висловлювалося припущення й про те, що це форма родового відм. одн. (Brugmann Grundriss II 2, 696; Vondrák II 4–5), аблатива одн. (ЭССЯ 5, 66–67) або наз.-знах. в. мн. (Skok І 424);
здебільшого розглядається як давня форма місц. в. одн. domō (u) від основ на -u (Ильинский РФВ 74, 134; Holub–Kop. 104; Hujer IF 23, 154; Zubatý AfSlPh 14, 150; Bern. I 210; Meillet Études 241);
псл. doma, відмінкова форма від domь «дім»;
р. бр. м. схв. дóма, др. дома, п. [doma], ч. слц. вл. нл. doma, полаб. dumo, болг. дома́, слн. domá, стсл. дома;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дóма | білоруська |
| дома́ | болгарська |
| doma | верхньолужицька |
| amā ‹ *oma «дома» | давньоіндійська |
| дома | давньоруська |
| дóма | македонська |
| doma | нижньолужицька |
| dumo | полабська |
| doma | польська |
| doma | праслов’янська |
| дóма | сербохорватська |
| doma | словацька |
| domá | словенська |
| дома | старослов’янська |
| doma | чеська |
| domъ «дім» | ? |
| domō (u)(Ильинский РФВ 74, 134; Holub--Kop. 104; Hujer IF 23, 154; Zubatý AfSlPh 14, 150; Bern. I 210; Meillet Études 241) | ? |
| domō (u)(Ильинский РФВ 74, 134; Holub--Kop. 104; Hujer IF 23, 154; Zubatý AfSlPh 14, 150; Bern. I 210; Meillet Études 241) | ? |
| domō (u)(Ильинский РФВ 74, 134; Holub--Kop. 104; Hujer IF 23, 154; Zubatý AfSlPh 14, 150; Bern. I 210; Meillet Études 241) | ? |
| domь «дім» | ? |
| дóма | ? |
да́ма «пані, жінка»
фр. dame походить від лат. domina «пані, господиня» (первісно «господиня дому»), похідного від domus «дім», спорідненого з псл. domъ, укр. дім;
запозичено, очевидно, через посередництво російської і польської мов з французької;
р. бр. болг. м. схв. дáма, п. вл. ’dama, ч. слц. слн. dáma;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дáма | білоруська |
| дáма | болгарська |
| 'dama | верхньолужицька |
| domina «пані, господиня» (первісно «господиня дому») | латинська |
| дáма | македонська |
| 'dama | польська |
| domъ | праслов’янська |
| дáма | російська |
| дáма | сербохорватська |
| dáma | словацька |
| dáma | словенська |
| дім | українська |
| dame | французька |
| dáma | чеська |
| domus «дім» | ? |
Деме́нтій
виводиться також (Петровский 94; Сл. вл. імен 207) від лат. domāre (дієприкм. domitum) «приборкувати»;
лат. Dometius, Domitius пов’язане з domitio «повернення додому, на батьківщину», що виникло через проміжну форму domuitio «тс.» із словосполучення domum itio «тс.», в якому domům «додому» є зн. в. слова domus «дім», спорідненого з псл. domь, укр. дім, a itio «ходіння, рух» пов’язане з itāre «ходити», īre «іти», спорідненим з псл. iti, укр. іти́;
через посередництво церковнослов’янської і середньогрецької мов (сгр. Δομέτιος) запозичено в давньоруську мову з латинської;
р. Деме́нтий, бр. Дзяме́нцій, др. Доментий, схв. Доментùјāн, стсл. дометии, доменьтии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Де́мко
Дометій
«свыше дарованый»
(1627)
Доме́тій
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Дзяме́нцій | білоруська |
| Доментий | давньоруська |
| domāre «приборкувати» (дієприкм. domitum) | латинська |
| Dometius | латинська |
| domь | праслов’янська |
| iti | праслов’янська |
| Доментùјāн | сербохорватська |
| дометии | старослов’янська |
| дім | українська |
| іти́ | українська |
| доменьтии | українська |
| domitio «повернення додому, на батьківщину» | ? |
| domuitio «тс.» | ? |
| itio «тс.» | ? |
| domům «додому» | ? |
| слова domus «дім» | ? |
| слова domus «дім» | ? |
| itio «ходіння, рух» | ? |
| itāre «ходити» | ? |
| īre «іти» | ? |
| Деме́нтий | ? |
дома́з «віл, відгодований дома»
можливо, пов’язане з до́ма, дім (пор.);
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́ма | ? |
| дім (пор.). | ? |
доміна́нта
н. Dominánte, dominieren, фр. dominante, dominer, іт. dominante, dominare походять від лат. domināns (род. в. dominantis) «пануючий», domināre «панувати, управляти», пов’язаних з dominus «пан, хазяїн дому», похідним від domus «дім», що відповідає псл. domъ «тс.», укр. дім;
запозичення з західноєвропейських мов;
р. болг. схв. домина́нта, бр. даміна́нта, п. ч. слц. dominanta, вл. dominować, м. домина́нтен, слн. dominánta;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доміна́нтний
домінува́ти
доміну́ючий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| даміна́нта | білоруська |
| домина́нта | болгарська |
| dominować | верхньолужицька |
| dominante | італійська |
| domināns «пануючий» (род. в. dominantis) | латинська |
| домина́нтен | македонська |
| Dominánte | німецька |
| dominanta | польська |
| domъ «тс.» | праслов’янська |
| домина́нта | російська |
| домина́нта | сербохорватська |
| dominanta | словацька |
| dominánta | словенська |
| дім | українська |
| dominante | французька |
| dominanta | чеська |
| dominieren | ? |
| dominer | ? |
| domināre «панувати, управляти» | ? |
| dominus «пан, хазяїн дому» | ? |
| domus «дім» | ? |
До́мна
лат. Domna утворене на основі іменника domna (domina) «пані», форми жін. р. до dominus «пан, хазяїн дому»;
через церковнослов’янське і грецьке посередництво (гр. Δομνίκα) запозичено з латинської мови;
р. До́мна, Домни́ка, Домни́кия, бр. болг. До́мна, стсл. Домна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
До́ма
Дома́ня
Дома́ся
Дома́ха
До́мка
Домна
«пані»
(1627)
Домні́ка
Домні́кія
До́мця
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| До́мна | білоруська |
| До́мна | болгарська |
| Domna утворене на основі іменника domna «пані» (domina) | латинська |
| до dominus «пан, хазяїн дому» | російська |
| До́мна | російська |
| Домна | старослов’янська |
| Домни́ка | українська |
| Домни́кия | українська |
| до dominus «пан, хазяїн дому» | ? |
домови́на «труна; могила»
пор. інші утворення від дім з тим же значенням: р. [домовище, домовьё], бр. [дамоўка] «могила», а також характерну форму, що виникла в результаті деетимологізації, – укр. [довгоми́на];
утворене від дім;
висловлювалася думка, що це евфемізм (Фасмер І 528; Bern. I 210);
р. [домови́на] «труна», бр. дамаві́на, п. domowinа «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
довоми́на
дугулина
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дамоўка «могила» | білоруська |
| дамаві́на | білоруська |
| domowinа «тс.» | польська |
| домовище | російська |
| домовьё | російська |
| домови́на «труна» | російська |
| довгоми́на | українська |
| дім | ? |
домонта́р «домосід» (заст.)
очевидно, виникло на основі запозичення з польської мови;
п. domator «домосід» утворене від dom «дім», що відповідає укр. дім, за допомогою латинського суфікса -(t)or;
пор. болг. домоша́р «домосід», домаша́р «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доматуръ
(XVII ст.)
домонта́рство
домоту́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| домоша́р «домосід» | болгарська |
| domator «домосід» | польська |
| дім | українська |
| dom «дім» | ? |
| -(t)or | ? |
| домоша́р «домосід» | ? |
| домаша́р «тс.» | ? |
домоча́дець
запозичення з старослов’янської мови;
стсл. домочѧдьць утворено з основ слів домъ «дім», що відповідає укр. дім, і чѧдо «дитина» як кальку гр. οἰκογενής, що складається з основ іменників οἷκος «дім» і γένος «нащадок»;
р. домоча́дец, бр. дамача́дзец, др. домочадьць, болг. домоча́дие, схв. domòčedac;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дамача́дзец | білоруська |
| домоча́дие | болгарська |
| οἰκογενής | грецька |
| домочадьць | давньоруська |
| домоча́дец | російська |
| domòčedac | сербохорватська |
| домочѧдьць утворено з основ слів домъ «дім» | старослов’янська |
| дім | українська |
| чѧдо «дитина» | ? |
| οἷκος «дім» | ? |
| γένος «нащадок» | ? |
мадо́нна
запозичення з італійської мови;
іт. madonna «пані; богородиця» походить із словосполучення ma donna букв. «моя пані», яке продовжує лат. mea domina «тс.», де mea є формою жін. р. займенника meus «мій», спорідненого з укр. мій, a domina «пані» пов’язане з domus «дім», спорідненим з укр. дім;
р. бр. мадо́нна, п. ч. madonna, madona, вл. слц. madona, болг. мадо́на, схв. мадòна, слн. madôna;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мадо́нна | білоруська |
| мадо́на | болгарська |
| madona | верхньолужицька |
| madonna «пані; богородиця» | італійська |
| mea domina «тс.» | латинська |
| madonna | польська |
| madona | польська |
| займенника meus «мій» | російська |
| мадо́нна | російська |
| мадòна | сербохорватська |
| madona | словацька |
| madôna | словенська |
| мій | українська |
| дім | українська |
| madonna | чеська |
| madona | чеська |
| займенника meus «мій» | ? |
| domina «пані» | ? |
| domus «дім» | ? |
содо́м «крайнє безладдя, метушня, шум; (заст.) крайня аморальність, розпуста, що панують де-небудь»
гр. Σόδομα «Содом» (букв. «який горить») є назвою давньопалестинського міста в Йорданській долині, яке, згідно з біблійною легендою, за гріхи, розпусту й розбещеність його жителів було знищене землетрусом і сірчаним та вогненним дощем разом із трьома іншими біблійними містами (Гомо́рра, Адма і Севоїм);
через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
р. содо́м, бр. садо́м, п. sodoma, sodomia, ч. sodoma, sodomie (мед.), слц. sodoma, sodomia, болг. содоми́я, м. содомиjа, схв. са̏дом «безодня», са̏дома «розпуста, аморальність», слн. sódoma «крайня моральна, особливо статева розпущеність», sodomíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
содо́ма
«тс.»
(розм., рідк.)
содо́мити
«шуміти; бешкетувати; безчинствувати, коїти неподобства»
содомі́я
«статева ненормальність, мужолозтво; розпуста»
(мед.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| садо́м | білоруська |
| содоми́я | болгарська |
| Σόδομα «Содом» (букв. «який горить») | грецька |
| содомиjа | македонська |
| sodoma | польська |
| sodomia | польська |
| содо́м | російська |
| дом «безодня» | сербохорватська |
| sodoma | словацька |
| sodomia | словацька |
| sódoma «крайня моральна, особливо статева розпущеність» | словенська |
| sodomíja «крайня моральна, особливо статева розпущеність» | словенська |
| дома «розпуста, аморальність» | українська |
| sodoma (мед.) | чеська |
| sodomie (мед.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України