ДОЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
діл «низ; долина; підлога; яма»
псл. dolъ «низ, долина»;
споріднене з гот. dal «долина, низина, яма», двн. tal «долина», tuolla «долина, низина», свн. tüele «тс.», нвн. Tal «долина», τρ.ϑόλος «печера; кругла будова», кімр. dol «долина»;
іє. *dholo- «заглиблення, долина»;
Гірт (РВRВ 23, 332) безпідставно вважає слов’янське слово запозиченим з германських мов;
р. бр. болг. м. дол, др. долъ, п. dół, ч. důl, слц. dol, вл. нл. dół, полаб. döl, схв. дȏ (род. в дола), слн. dól, стсл. долъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́долина
«улоговина»
ви́долинок
«тс.»
ді́льський
«тс.»
ді́льчий
«низинний»
доді́льний
(у виразі доді́льна соро́чка)
додолі
додо́лку
додо́лу
до́лець
«западина; зморшка»
доли́на
доли́нистий
долинкува́тий
доли́нний
доли́нчастий
долиня́ник
«житель долини»
до́лишній
до́лі
«внизу; вниз»
долі́в
«тс.»
долівка
«земляна підлога, вимазана глиною»
долі́ский
долі́шний
до́лі́шній
долішняни́н
до́лов
«низом»
до́лок
«яма»
до́лом
«тс.; внизу»
до́лу
«вниз»
до́льній
«нижній»
доля́нець
доляни́н
«тс.»
здо́линок
«заглиблення, ямка»
на́діл
«долина»
на́діл
«униз»
надо́л
«тс.»
надоли́ну
«тс.»
надо́лі
на́долок
«нижній край одягу»
па́діл
«долина»
па́дол
«широкий рів»
передо́ли
поді́л
«низина; нижній край одягу»
поді́лля
«низина»
подолі́нка
«міфічна дівчина, що оспівується у веснянці»
подолі́шній
по́доллє
«шлейф»
подо́лок
«низина; нижній край плаття; спідниця»
подоля́к
подоля́н
подоля́нин
подоля́нка
«тс.»
при́ді́л
«низ сорочки»
придоли́нка
придоли́нний
придоли́нок
придо́лок
проді́л
«долина»
продоли́нка
«ямка»
ро́зділ
«заглибина, долина, ущелина»
роздо́л
«низина»
роздо́лий
роздо́лля
роздо́льний
уді́л
удоли́на
удоли́ні
удоли́ну
удо́лля
удо́ль
«долина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дол | білоруська |
| дол | болгарська |
| dół | верхньолужицька |
| dal «долина, низина, яма» | готська |
| tal «долина» | давньоверхньонімецька |
| долъ | давньоруська |
| dol «долина» | кімрська |
| дол | македонська |
| dół | нижньолужицька |
| Tal «долина» | нововерхньонімецька |
| döl | полабська |
| dół | польська |
| dolъ «низ, долина» | праслов’янська |
| дол | російська |
| дȏ (род. в дола) | сербохорватська |
| tüele «тс.» | середньоверхньнімецька |
| dol | словацька |
| dól | словенська |
| долъ | старослов’янська |
| důl | чеська |
| tuolla «долина, низина» | ? |
| τρ.ϑόλος «печера; кругла будова» | ? |
| *dholo- «заглиблення, долина» | ? |
дола́ти «перемагати; справлятися; оволодівати»
здебільшого пов’язується з до́ля (Фасмер І 525; Преобр. І 189–190; Sławski І 154–155; Brückner 92; Holub–Kop. 104), хоча можливий і зв’язок з діл, р. дол (Фасмер–Трубачев І 525);
висловлювалося припущення про те, що псл. *dol- є варіантом на -l- кореня *dher(там же) або кореня *dor-, засвідченого в укр. здоро́в’я (Горяев 277);
зіставлялося також з дінд. dhar- «витримати, пересилити, встояти» і реконструювалося псл. *ob-dolъ – пор. ч. odol «відсіч» (Machek ESJČ 123);
дальші зв’язки неясні;
псл. dolati «пересилювати, переборювати» розглядається як відіменне утворення;
р. [доле́ть] «пересилювати, переборювати», [до́ли́ть] «тс.; мучити, непокоїти; хилити до сну», одолева́ть, преодолева́ть, бр. адо́лець «перемогти», адо́льваць, [вздо́лиць] «могти, бути здоровим», [суздо́лиць] «подолати, змогти», др. одолати, одоляти, одалати «перемогти», одолѣвати «перемагати, пересилювати», одоловати «суперничати», п. dołać «боротися, воювати», zdołać «зуміти, змогти, справитися», podołać «тс.», ч. odolati «встояти, утриматись», udolati «перебороти, пересилити», zdolati «тс.», слц. dolieť «бути в змозі», odolať «устояти, утримати», болг. одоля́вам «перемагати, переборювати», м. одолее, схв. одòлети, одолéвати, слн. odoleti, стсл. одолѣти, одолгати, одолѣвати, одоловати «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́долати
«подолати»
ви́доліти
«тс.»
здола́ти
«подолати, змогти»
здолі́ти
нездо́льний
нездоля́щий
одоліва́ти
подола́ти
подолі́ти
подо́лувати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| адо́лець «перемогти» | білоруська |
| одоля́вам «перемагати, переборювати» | болгарська |
| dhar- «витримати, пересилити, встояти» | давньоіндійська |
| одолати | давньоруська |
| одолее | македонська |
| dołać «боротися, воювати»«зуміти, змогти, справитися»«тс.» | польська |
| zdołać «боротися, воювати»«зуміти, змогти, справитися»«тс.» | польська |
| podołać «боротися, воювати»«зуміти, змогти, справитися»«тс.» | польська |
| *dol- | праслов’янська |
| *ob-dolъ | праслов’янська |
| dolati «пересилювати, переборювати» | праслов’янська |
| дол | російська |
| доле́ть «пересилювати, переборювати» | російська |
| одòлети | сербохорватська |
| dolieť «бути в змозі»«устояти, утримати» | словацька |
| odolať «бути в змозі»«устояти, утримати» | словацька |
| odoleti | словенська |
| одолѣти | старослов’янська |
| здоро́в'я | українська |
| до́ли́ть «тс.; мучити, непокоїти; хилити до сну» | українська |
| одолева́ть | українська |
| преодолева́ть | українська |
| адо́льваць | українська |
| вздо́лиць «могти, бути здоровим» | українська |
| суздо́лиць «подолати, змогти» | українська |
| одоляти | українська |
| одалати «перемогти» | українська |
| одолѣвати «перемагати, пересилювати» | українська |
| одоловати «суперничати» | українська |
| одолéвати | українська |
| одолгати | українська |
| одолѣвати | українська |
| одоловати «тс.» | українська |
| odol «відсіч» | чеська |
| odolati «встояти, утриматись»«перебороти, пересилити»«тс.» | чеська |
| udolati «встояти, утриматись»«перебороти, пересилити»«тс.» | чеська |
| zdolati «встояти, утриматись»«перебороти, пересилити»«тс.» | чеська |
| до́ля | ? |
| діл | ? |
| odol «відсіч» | ? |
долдо́н «ледар, йолоп»
можливо, звуконаслідувальне, пор. р. [долдо́нить] «базікати, теревенити, говорити швидко й незрозуміло»;
р. [дол՝ дон] «йолоп; базікало»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| долдо́нить «базікати, теревенити, говорити швидко й незрозуміло» | російська |
| дол «йолоп; базікало» | російська |
| долдо́нить «базікати, теревенити, говорити швидко й незрозуміло» | ? |
до́ля «частина; талан»
псл. *doljа «частина», пов’язане з děliti «ділити»;
споріднене з лит. dalìs «частина», [dalia] «тс.; доля, щастя», dalýti «ділити», лтс. dala, [dalis] «частина», дінд. dalam «тс.; шматок, половина», dálati «тріскається, розривається», снн. tol, tolle «гілка, дюйм», свн. zol, zolle «колода, кляп, дюйм» (з *dlno-), лат. dolāre «обробляти, обтісувати»;
до семантики («частина» › «доля») пор. р. уде́л «доля», у́часть «тс.»;
р. бр. до́ля, др. доль, п. dola, ч. dola (з рос.), ст. dole, слц. dol’а, схв. ст. [дол(а)];
Фонетичні та словотвірні варіанти
безді́лля
безді́льний
бездо́лець
бездо́лля
бездо́льний
бездо́льник
до́лька
«(анат.) мигдалик; [ділянка поля ЛЧеркь, до́льник «вид тонічного вірша»
здо́льний
здо́льщина
знедо́лений
знедо́лити
недо́лець
«бездолець»
недо́ля
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́ля | білоруська |
| dalam «тс.; шматок, половина» | давньоіндійська |
| доль | давньоруська |
| dolāre «обробляти, обтісувати» | латинська |
| dala | латиська |
| dalìs «частина» | литовська |
| dola | польська |
| *doljа «частина» | праслов’янська |
| уде́л «доля» | російська |
| до́ля | російська |
| дол (а)] | сербохорватська |
| zol | середньоверхньнімецька |
| tol | середньонижньонімецька |
| dol'а | словацька |
| dola (з рос.) | чеська |
| děliti «ділити» | ? |
| dalia «тс.; доля, щастя» | ? |
| dalýti «ділити» | ? |
| dalis «частина» | ? |
| dálati «тріскається, розривається» | ? |
| tolle «гілка, дюйм» | ? |
| zolle «колода, кляп, дюйм» (з *d$lno-) | ? |
| уде́л «доля» | ? |
| у́часть «тс.» | ? |
| dole | ? |
| дол (а)] | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України