ДОКТОР — ЕТИМОЛОГІЯ
до́ктор
запозичення з середньолатинської мови;
слат. doctor «учитель» пов’язане з лат. doceo «учу, пояснюю», спорідненим з гр. δοκέω «вважаю, думаю», стсл. десити «знаходити», р.-цсл. десити, досити втс;
зустрічати», укр. судо́сити «зустріти»;
іє. *deḱ-/doḱ- «брати, приймати, визнавати; прийнятний, належний, добрий»;
р. болг. м. до́ктор, бр. до́ктар, п. ч. слц. вл. doktor, схв. дȍктор, слн. dóktor;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доктора́льний
доктора́нт
докторанту́ра
доктора́т
докторизува́тися
до́кторка
докторо́ва
до́кторство
до́кторша
докторъ
«учений, учитель; лікар»
(XIV ст.)
дохторува́ти
«лікувати»
дохторюва́ти
«лікуватися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́ктар | білоруська |
| до́ктор | болгарська |
| doktor | верхньолужицька |
| δοκέω «вважаю, думаю» | грецька |
| *deḱ-/doḱ- «брати, приймати, визнавати; прийнятний, належний, добрий» | індоєвропейська |
| doceo «учу, пояснюю» | латинська |
| до́ктор | македонська |
| doktor | польська |
| до́ктор | російська |
| десити | русько-церковнослов’янська |
| дȍктор | сербохорватська |
| doctor «учитель» | середньолатинська |
| doktor | словацька |
| dóktor | словенська |
| десити «знаходити» | старослов’янська |
| судо́сити «зустріти» | українська |
| doktor | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України