ДОЗВІЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
дозво́лити
результат поширення префіксом до- дієслова зво́лити «погодитися» (з др. изволити «захотіти, побажати, воліти, вибирати», псл. izvoliti «тс.», що з’явилося внаслідок поширення префіксом iz- «з-» дієслова voliti «воліти», пов’язаного з voija «воля»);
р. дозво́лить вважається запозиченням з польської мови (Фасмер І 522; Bern. I 440), хоча може походити й з української;
р. дозволя́ть, бр. дазваля́ць, п. dozwalać, нл. dozwoliś, болг. дозволя́вам, м. дозволи, схв. дозвòлити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
до́звіл
дозві́лля
дозві́льний
дозві́льний
дозво́лений
дозволе́нний
дозволя́ти
подозво́лити
«дозволити»
предозві́лля
«привілля»
удозвіль
«досхочу»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дазваля́ць | білоруська |
| дозволя́вам | болгарська |
| дозволи | македонська |
| dozwoliś | нижньолужицька |
| dozwalać | польська |
| дозво́лить | російська |
| дозволя́ть | російська |
| дозвòлити | сербохорватська |
| до- дієслова зво́лити «погодитися» (з др. изволити «захотіти, побажати, воліти, вибирати», псл. izvoliti «тс.», що з’явилося внаслідок поширення префіксом iz- «з-» дієслова voliti «воліти», пов’язаного з voija «воля») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України