ДОЗВІЛ — ЕТИМОЛОГІЯ

дозво́лити

результат поширення префіксом до- дієслова зво́лити «погодитися» (з др. изволити «захотіти, побажати, воліти, вибирати», псл. izvoliti «тс.», що з’явилося внаслідок поширення префіксом iz- «з-» дієслова voliti «воліти», пов’язаного з voija «воля»);
р. дозво́лить вважається запозиченням з польської мови (Фасмер І 522; Bern. I 440), хоча може походити й з української;
р. дозволя́ть, бр. дазваля́ць, п. dozwalać, нл. dozwoliś, болг. дозволя́вам, м. дозволи, схв. дозвòлити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

до́звіл
дозві́лля
дозві́льний
дозві́льний
дозво́лений
дозволе́нний
дозволя́ти
подозво́лити «дозволити»
предозві́лля «привілля»
удозвіль «досхочу»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дазваля́ць білоруська
дозволя́вам болгарська
дозволи македонська
dozwoliś нижньолужицька
dozwalać польська
дозво́лить російська
дозволя́ть російська
дозвòлити сербохорватська
до- дієслова зво́лити «погодитися»др. изволити «захотіти, побажати, воліти, вибирати», псл. izvoliti «тс.», що з’явилося внаслідок поширення префіксом iz- «з-» дієслова voliti «воліти», пов’язаного з voija «воля») ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України