ДОЖЕВІ — ЕТИМОЛОГІЯ

дожні «навіть»

очевидно, результат приєднання до прислівника дожь, утвореного з прийменника чи сполучника до та частки же, заперечної частки ні;
р. да́же, бр. [да́йжа], др. дожи (до), дожь, доже (до), стсл. дожи (до), доже (до);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
да́йжа білоруська
дожи (до) давньоруська
да́же російська
дожи (до) старослов’янська
дожь українська
доже (до) українська
доже (до) українська
дожь ?
до ?
же ?
ні ?

дощ

*псл *dъždžь, можливо, з давнішого *dъzdjь;
дальші зв’язки точно не встановлені;
більшість дослідників (Trubeckoj ZfSlPh 4, 62–64; Vaillant RÉS 7, 112–113; Мейе ОЯ 107; Sławski I 145; Specht 16; Pokorny 185, 227) схиляється до припущення, що це давній композит *dus-dju«поганий день», утворений з пейоративного префікса іє. *dus- (пор. ав. duš-, дінд. duṣ-, dur- «погано», гот. tuz-, гр. δυσ- «не-, недо-») і кореня *dju(djeu-, dei-eu-) «день, світло, небо» (пор. ав. dyav «небо», дінд. dyu-, dyauṣ «тс.», гр. εὔδιος «тихий, ясний», εὐδία «ясна погода»);
зіставлялося також (Bern. I 248; Младенов 115; Преобр. І 188) з дісл. dust «пил», снн. dust, нвн. Dust «тс.», dusel «мряка», норв. dusk-regn «дрібний дощ», dysja «дрібно сіятися» (з іє. *dusk-io-, *dust-io-);
пов’язувалося ще з лит. duzgėti «дзижчати, гудіти» (Brückner 88; Kořínek 132–133; ЭССЯ 5, 195–197) або з дперс. *duž- «доїти» (Абаев ИЭСОЯ І 372);
р. дождь, бр. дождж, др. дъждь, п. deszcz, ст. deżdż, ч. dešť, ст. dešč, слц. dažď, [dožd], вл. dešć, нл. de(J)šć, полаб. dåzd, болг. дъжд, м. дожд, схв. дȁжд, дȃжд, слн. dèž, deždž, стсл. дъждь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бездо́жжа
бездощів'я
дищ
дож
дождж
дожджа́ник «дощовий черв’як» (зоол.)
дорщ
доща́виця «дощова вода»
доща́ний
дощеви́й
дощи́стий
дощи́ти
дощі́вка «тс.»
дощівни́к «плащ від дощу»
дощови́й
дощови́к «тс.; гриб Lycoperdon; дощовий черв’як»
дощови́тий
дощови́ця «дощ»
дощува́льний
дощува́ння
дощува́ти
дощува́тий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дождж білоруська
дъжд болгарська
dešć верхньолужицька
dust «пил» давньоісландська
*duž- «доїти» давньоперська
дъждь давньоруська
*dus- і кореня *dju(djeu-, dei-eu-) «день, світло, небо» (пор. ав. duš-, дінд. duṣ-, dur- «погано», гот. tuz-, гр. δυσ- «не-, недо-»)(пор. ав. dyav «небо», дінд. dyu-, dyauṣ «тс.», гр. εὔδιος «тихий, ясний», εὐδία «ясна погода») індоєвропейська
duzgėti «дзижчати, гудіти» литовська
дожд македонська
de(J)šć нижньолужицька
Dust «тс.» нововерхньонімецька
dusk-regn «дрібний дощ» норвезька
dåzd полабська
deszcz польська
дождь російська
дȁжд сербохорватська
dust середньонижньонімецька
dažď словацька
dèž словенська
deždž словенська
дъждь старослов’янська
dožd українська
дȃжд українська
dešť чеська
*псл ?
*dъzdjь ?
*dus-dju «поганий день» ?
dusel «мряка» ?
dysja «дрібно сіятися»іє. *dusk-$io-, *dust-$io-) ?
deżdż ?
dešč ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України