ДОВІЧНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
вік
псл. *věkъ «сила, здоров’я людини, життя»;
споріднене з лит. viekas «сила, життя», veĩkti «діяти, робити», лтс. vèikt «домогтися, подолати», дісл. veig «міць, сила», víg «боротьба», гот. weihan «боротися», двн. wigan «тс.», лат. vinco «перемагаю», ірл. fichim «борюсь»;
іє. *ueik-/uoik- «бути сильним»;
можливо, слово вік тотожне з другою частиною слова чолові́к;
р. бр. болг. м. век, др. бѣкъ, п. wiek, ч. věk, слц. vek, вл. wěk, схв. вȕјек, вȇк, слн. vék «вік; сила», стсл. вѣкъ «тривалість життя; вічність»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́звік
безві́чний
«віковічний»
відві́ку
«споконвіку»
відві́чний
«вічний»
віківщи́на
«старовина»
вікові́чний
вікові́чнити
вікува́ти
вічи́стий
«вічний»
ві́чний
вічня́к
«вічний володар землі»
дові́ку
дові́чний
зві́ку
зві́чний
ізві́к
наві́к
наві́ки
справі́ку
спредві́ку
«споконвіку»
уві́к
увікові́чувати
уві́чнювати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| век | білоруська |
| век | болгарська |
| wěk | верхньолужицька |
| weihan «боротися» | готська |
| wigan «тс.» | давньоверхньонімецька |
| veig «міць, сила» | давньоісландська |
| бѣкъ | давньоруська |
| *ueik-/uoik- «бути сильним» | індоєвропейська |
| fichim «борюсь» | ірландська |
| vinco «перемагаю» | латинська |
| vèikt «домогтися, подолати» | латиська |
| viekas «сила, життя» | литовська |
| век | македонська |
| wiek | польська |
| *věkъ «сила, здоров’я людини, життя» | праслов’янська |
| век | російська |
| вȕјек | сербохорватська |
| vek | словацька |
| vék «вік; сила» | словенська |
| вȇк | українська |
| věk | чеська |
| veĩkti «діяти, робити» | ? |
| víg «боротьба» | ? |
| вік | ? |
| чолові́к | ? |
| вѣкъ «тривалість життя; вічність» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України