ДОВЖНИК — ЕТИМОЛОГІЯ

до́вжни́к «очанка, Euphrasia officinalis» (бот.)

неясне;

довг «борг; обов’язок»

псл. *dьḷgъ «борг, обов’язок»;
остаточно не з’ясоване;
вважається спорідненим з гот. dulgs, ірл. dliged «тс.», dligim «заслуговую» (іє. *dhlgh-);
зближується також з до́вгий (Преобр. І 188–189; Горяев 94; Brückner 90; Holub–Lyer 137; БЕР І 455; Младенов 129, 155);
запропоновано (Ondruš Slovenská reč 39, 136–139) виведення від іє. *del-/dol- «рубати» (борг як зарубка);
необґрунтовані припущення про давнє запозичення з германських мов (Bern. І 244; Hirt РВгВ 23, 322) або з кельтської (Janko Slavia 9, 348);
р. м. долг, бр. доўг, др. дългъ, п. dług, ч. dluh, слц. dlh, вл. dołh, нл. dług, полаб. daug, болг. дълг, схв. дуг, слн. dólg, стсл. длъгъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

довже́н
до́вжний
довжни́к «боржник»
до́вжно «повинно»
задов «заборгувати»
задовжи́тися «заборгуватися»
надовжи́ти «набрати в борг»
удовжи́тися «заборгувати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
доўг білоруська
дълг болгарська
dołh верхньолужицька
dulgs готська
дългъ давньоруська
*del-/dol- «рубати» (борг як зарубка) індоєвропейська
dliged «тс.» ірландська
долг македонська
dług нижньолужицька
daug полабська
dług польська
*d «борг, обов’язок» праслов’янська
долг російська
дуг сербохорватська
dlh словацька
dólg словенська
длъгъ старослов’янська
dluh чеська
dligim «заслуговую» (іє. *dh$lgh-) ?
з ?
до́вгий ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України