ДОВБАЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
довба́ти «колупаючи, робити отвір, заглиблення; зубрити»
іє. *dhelbh- «копати, видовбувати»;
псл. *dьḷb-ati «довбати», *dьḷb-ti «довбти»;
той самий корінь з іншим ступенем вокалізму *dolbзасвідчений в укр. долобкува́ти, долото́, на́долоб, ч. dlabati, а в ступені *delbвідбитий в болг. длето́, схв. длијèто, слн. dléto;
споріднене з лит. délba «держак вил», лтс. dalba «жepдинa для розлякування риби», dalbs «тс.», dalbuôt «заганяти жердиною (рибу до сітки)», dalbât «тс.», н. dölben «бити», дангл. delfan «копати; хоронити», двн. bi-telban «закопувати», свн. delben, telben «копати»;
р. долба́ть, долби́ть, бр. [даўба́ць], др. дълбати, п. dłubać, ч. dlubati, dloubati, слц. dlbať, вл. dołbać, нл. dłupaś, dłypaś, болг. дълбая, м. длаби, схв. дупсти, слн. dólbsti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́довбина
видо́вбувач
до́вба
«рябий»
до́вбавка
«тс.; той, хто довбає»
довба́к
«дятел»
довбало
«тс.; [дятел ВеБ, Мо]»
довба́ль
довба́льний
довба́льник
довба́льня
«верстат для видовбування дірок»
до́вбаний
до́вба́нка
«предмет, видовбаний із суцільного шматка дерева»
довбанки́
«солом’яні або плетені з осоки черевики на дерев’яній підошві»
до́вбанці
«тс.»
до́вбар
«майстер, що видовбує з дерева різні предмети»
довба́рство
«видовбування з дерева різних предметів»
довба́тися
«щось повільно робити, возитися»
довба́ч
довба́чка
«зубочистка»
довбе́нька
«мала довбня; інструмент вибійника; [барабанна паличка]»
довбе́ха
«йолоп; довбня; калатало»
довбе́шка
«тс.»
довби́ло
«інструмент для довбання, зубило»
до́вбня
«великий дерев’яний молот або велика палиця з потовщенням на кінці; йолоп»
довбня́к
«йолоп»
довбня́р
«молотобоєць»
до́вбом
довбти́
«тс.»
довбти́ся
«тс.»
довбу́н
«тс.»
до́ўбинька
«ополонка»
на
«причепливість»
на́довба
«протитанкова перешкода, вкопана в землю»
на́довбень
«тс,; [йолоп]»
подовба́к
«дятел»
подовба́ч
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| даўба́ць | білоруська |
| длето́ | болгарська |
| дълбая | болгарська |
| dołbać | верхньолужицька |
| delfan «копати; хоронити» | давньоанглійська |
| bi-telban «закопувати» | давньоверхньонімецька |
| дълбати | давньоруська |
| *dhelbh- «копати, видовбувати» | індоєвропейська |
| dalba «жepдинa для розлякування риби» | латиська |
| délba «держак вил» | литовська |
| длаби | македонська |
| dłupaś | нижньолужицька |
| dłypaś | нижньолужицька |
| dölben «бити» | німецька |
| dłubać | польська |
| *d «довбати» | праслов’янська |
| долба́ть | російська |
| длијèто | сербохорватська |
| дупсти | сербохорватська |
| delben | середньоверхньнімецька |
| dlbať | словацька |
| dléto | словенська |
| dólbsti | словенська |
| долобкува́ти | українська |
| долби́ть | українська |
| dlabati | чеська |
| dlubati | чеська |
| dloubati | чеська |
| *d «довбти» | ? |
| *dolbзасвідчений | ? |
| долото́ | ? |
| на́долоб | ? |
| *delbвідбитий | ? |
| dalbs «тс.» | ? |
| dalbuôt «заганяти жердиною (рибу до сітки)» | ? |
| dalbât «тс.» | ? |
| telben «копати» | ? |
дя́тел «Picus» (орн.)
псл. *dętelъ/dętelь/dętьlъ;
позаслов’янські зв’язки відсутні, і етимологія непевна;
пов’язувалося з псл. *delbti, *dьlbti «довбати», звідки *dьlbtьlь «той, що довбає», а згодом внаслідок старої дисиміляції (l – l ›n – l) і спрощення *dьlb-tel-› *dьnb-tel- *dьn-tel- ›dętel› (Mikkola Ursl. Gr. 104; Фасмер l 562; Sławski I 202 – 203; Machek ESJČ 111);
пор. і інші назви цього птаха за тією ж ознакою довбання: укр. [довба́ч Mo, довба́ло Mo], р. [долби́лка];
інші етимологи (Mikl. EW 41; Bern. I 190 – 191; Moszyński JP 33/5, 364 – 365; Булаховский ИАН ОЛЯ 7, 110) визначають *dętelь як звуконаслідувальну назву і пов’язують її з лтс. dęmu, dimt, dìmstu «гриміти, дзвеніти», стсл. дьмѣти та о-дьмѣти «відповідати (голосом), віддзвонювати» (пор. слн. odmèv «луна»);
виводиться також (Schuster-Šewc Probeheft 52 – 53) від іє. *dhen«бити, штовхати» і зіставляється з норв. [datta] (‹*danton) «стукати», [denta] «злегка штовхати»;
припущення зв’язку з іє. *dent- «зуб» (Погодин Следы 200; Rječnik II 452) або з псл. *tęt(п. tętent, Brückner 112) видаються менш вірогідними;
р. дя́тел, бр. дзя́цел, др. дятьлъ, п. dzięcioł,[dzięcior, dziędziół, dziętel, dzięciel], ч. datel, [ďatei, jatel, jetel], ст. dětel, слц. ďatel, [detel’], вл. dźećele, нл. źeśele, болг. м. де́тел, схв. дјȅтао, род. дјȅтла, ст. дјȅтео, род. дјȅтела, [дèтао], слн. détel;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дє́длик
дє́дюх
дє́клик
дє́кол
дє́тьол
дяд́ьок
дя́клик
дя́тель
дя́тер
дятленя́
я́тел
я́тлик
я́тол
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзя́цел | білоруська |
| де́тел | болгарська |
| dźećele | верхньолужицька |
| дятьлъ | давньоруська |
| dęmu | латиська |
| де́тел | македонська |
| źeśele | нижньолужицька |
| datta «стукати» (‹*danton) | норвезька |
| dzięcioł | польська |
| *dętelъ/dętelь/dętьlъ | праслов’янська |
| *delbti | праслов’янська |
| tętent | праслов’янська |
| долби́лка | російська |
| дя́тел | російська |
| дјȅтао | сербохорватська |
| ďatel | словацька |
| détel | словенська |
| дьмѣти та о-дьмѣти «відповідати (голосом), віддзвонювати» (пор. слн. odmèv «луна») | старослов’янська |
| довба́ч Mo | українська |
| довба́ло | українська |
| Mo | українська |
| dzięcior | українська |
| dziędziół | українська |
| dziętel | українська |
| dzięciel | українська |
| ďatei | українська |
| jatel | українська |
| jetel | українська |
| detel' | українська |
| дèтао | українська |
| datel | чеська |
| *d «довбати» | ? |
| *d «той, що довбає» | ? |
| *d | ? |
| і | ? |
| *dętelь | ? |
| dimt | ? |
| dìmstu «гриміти, дзвеніти» | ? |
| *dhen «бити, штовхати» | ? |
| denta «злегка штовхати» | ? |
| *dent- «зуб» | ? |
| tętent | ? |
| dětel | ? |
| дјȅтла | ? |
| дјȅтео | ? |
| дјȅтела | ? |
ко́вта́ч «дятел зелений, Picus (viridis L.); дятел великий, строкатий дятел, Dryobates major L. Шарл, ВеУг, ВеНЗн, ДзАтл II; повзик, Sitta europaea L. Ж» (орн.)
менш переконливе пояснення назви дятла як результату метатези в слові товкач, зближеному вторинно з ковта́ти (Булаховський Вибр. пр. III 236);
перенесення цієї назви на повзика викликане тим, що він часто моститься в старих гніздах дятлів (Птицы СССР 526–527);
пор. інші, подібні з семантичного погляду назви цього птаха: [товкач, потовкач, довбало, довбар, подовбидерево, клюйдерево, дзюбдерево, дзюбодерево, дзьо́бавка, дзьоба́к] тощо;
назви, пов’язані з [ко́вта́ти] «бити, стукати» і зумовлені тим, що дятел стукає дзьобом по дереву, здобуваючи собі поживу або видовбуючи дупло для гнізда (Воїнств.–Кіст. 214, 219; Птицы СССР 379–380, 383–384);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ковтаниць
ковтани́ця
«дятел»
ковтанка
поко́втач
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| товкач | ? |
| ковта́ти | ? |
| інші | ? |
| товкач | ? |
| потовкач | ? |
| довбало | ? |
| довбар | ? |
| подовбидерево | ? |
| клюйдерево | ? |
| дзюбдерево | ? |
| дзюбодерево | ? |
| дзьо́бавка | ? |
| дзьоба́к | ? |
| ко́вта́ти «бити, стукати» | ? |
дзьовба́к «дятел, Picus L.» (орн.)
результат контамінації [дзьоба́к] «тс.» з дієсловом довба́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзьоба́к «тс.» | ? |
| довба́ти | ? |
длу́бати «копирсати; колупати»
запозичення з польської мови;
п. dłubać «тс.» є прямим відповідником укр. довба́ти (див.);
бр. длу́баць «довбати; повільно щось робити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
длубани́на
«повільна робота»
длу́батися
«копирсатися; повільно щось робити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| длу́баць «довбати; повільно щось робити» | білоруська |
| dłubać «тс.» | польська |
| довба́ти | українська |
до́вби́ш «литаврист» (заст.)
очевидно, результат зближення [до́бош] «барабанщик» з довбти́, довба́ти або з похідними від цих дієслів довбе́ха, довбе́шка «дерев’яний молоток; булавка»;
п. dowbysz «литаврист» (з укр. ?);
Фонетичні та словотвірні варіанти
до́вбишка
«жінка литавриста»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dowbysz «литаврист» (з укр. ?) | польська |
| до́бош «барабанщик» | ? |
| довбти́ | ? |
| довба́ти | ? |
| довбе́ха | ? |
| довбе́шка «дерев’яний молоток; булавка» | ? |
довбоніс «костолуз, Coccothraustes coccothraustes» (орн.)
результат видозміни форми дубоні́с «тс.» з наближенням першої частини складної назви до основи дієслова довба́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
довбоніска
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дубоні́с «тс.» | ? |
| довба́ти | ? |
на́долобень «надовба; [йолоп]»
похідне утворення від основи з голосним повного творення псл. *dolb- «довбати», паралельної до основи з ступенем редукції *dъl̥b-, від якої походить звукова форма довба́ти;
значення «йолоп» розвинулось під впливом звукової подібності до слова те́лепень;
др. надолобъ «опускна колода біля воріт, тин, міська огорожа», ч. dlab «паз, жолоб», dlabati «довбати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| надолобъ «опускна колода біля воріт, тин, міська огорожа» | давньоруська |
| *dolb- «довбати» | праслов’янська |
| *dъl̥b- | праслов’янська |
| довба́ти | українська |
| те́лепень | українська |
| dlab «паз, жолоб»«довбати» | чеська |
| dlabati «паз, жолоб»«довбати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України