ДОБЛЕСНУ — ЕТИМОЛОГІЯ
до́блесть
запозичено у давньоруську мову з старослов’янської;
стсл. доблесть пов’язане з добль «доблесний, благородний, сильний», що походить від псл. doba «щось стосовне, властиве», до якого зводиться також псл. dobrъ, укр. до́брий;
р. др. до́блесть, бр. до́блесць, болг. м. до́блест, слн. [dóbelj (doblji)] «здатний, придатний», [dobljȇst] «здатність»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
до́блесний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́блесць | білоруська |
| до́блест | болгарська |
| до́блесть | давньоруська |
| до́блест | македонська |
| doba «щось стосовне, властиве» | праслов’янська |
| dobrъ | праслов’янська |
| до́блесть | російська |
| dóbelj «здатний, придатний» (doblji)] | словенська |
| доблесть пов'язане з добль «доблесний, благородний, сильний» | старослов’янська |
| до́брий | українська |
| dobljȇst «здатність» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України