ДНЕМ — ЕТИМОЛОГІЯ

день

іє. *dei-/di- з іншими суфіксами (-eu-, -u- іт. д.) засвідчене в назвах неба та богів: дінд. dyáuḥ «небо», лат. deus «бог», Jovis, Juppiter, гр. Ζεύς, а також у кімр. dyw «день», псл. diviti sę, укр. диви́тися;
споріднене також з дінд. dínam «день», ірл. denus «проміжок часу», гот. sin-teins «щоденний», лат. nūndinae (мн.) «9 днів, проміжок між двома торжищами»;
походить з іє. *di-n- «ясний, блискучий», що є суфіксальним поширенням слабого ступеня кореня *dei- «ясніти, блищати», представленого в лит. dienà «день», лтс. dìena, прус. deinan (зн. в.) «тс.»;
псл. dъnь «день»;
р. день, бр. дзень, др. дьнь, п. dzień, ч. den, слц. deň, вл. dźeń, нл. źeń. полаб. dan, болг. м. ден, схв. дȃн, слн. dán, стсл. дьнь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

девни́ця
девни́чка
демни́ця
демни́чка «тс.»
дені́ти «тс.»
дені́чний
де́нний
де́нни́к «щоденник; загородка для худоби; [метелик Diurna Ж]»
денни́ця «ранкова зірка»
денни́чка
день-де́нички «з дня на день»
де́ньки «оденки»
де́ньщиця «чергова жінка в сім’ї, яка протягом дня обслуговує сім’ю за столом»
дивни́чка
дівни́цка
дне́вний
дне́вник «тс.»
дни́на
дни́нськи «щоранку»
дни́нцьки «тс.»
дні́вка «робочий день»
дні́ти «світати»
днова́ти «тс.»
днюва́льний
днюва́ти
дня́ми (присл.)
дня́ний
задня́ «вдень»
напередо́дні
оде́нки «зібрання жінок у зимові дні для рукоділля»
оде́нчичка «жінка, що прийшла на оденки»
оде́ньки «тс.»
передде́нь
передніва́ти
передо́день
поде́нка (ент.)
поде́нне
поде́нний
поде́нник
поде́нщик
поде́нщина
поде́нька «тс.»
уде́нішній
уде́нно
уде́нь
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзень білоруська
ден болгарська
dźeń верхньолужицька
sin-teins «щоденний» готська
Ζεύς грецька
dyáuḥ «небо» давньоіндійська
dínam «день» давньоіндійська
дьнь давньоруська
denus «проміжок часу» ірландська
dyw «день» кімрська
deus «бог» латинська
nūndinae «9 днів, проміжок між двома торжищами» (мн.) латинська
dìena латиська
dienà «день» литовська
ден македонська
dan нижньолужицька
dan полабська
dzień польська
diviti праслов’янська
dъnь «день» праслов’янська
deinan «тс.» (зн. в.) прусська
день російська
дȃн сербохорватська
deň словацька
dán словенська
дьнь старослов’янська
диви́тися українська
den чеська
*dei-/di- з іншими суфіксами (-eu-, -u- іт. д.) ?
Jovis ?
Juppiter ?
*di-n- «ясний, блискучий» ?
*dei- «ясніти, блищати» ?
dan ?

Деми́д

через посередництво церковнослов’янської мови запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Διομήδης є складним словом, перша частина якого пов’язана з Διόσ, род. в. від Ζεύς «Зевс», спорідненого з псл. dьnь, укр. день, диви́тися та ін., а друга містить основу дієслова μήδομαι «піклуюся, охороняю; обмірковую», етимологічно не зовсім ясного;
р. Деми́д, заст. Диомид, бр. Дзямі́д, др. Диомидъ, стсл. Диомидъ, Диомидии;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Демидовъ (прикм., 1472)
Діомидъ «дивенъ съвѣтникъ або славно съвѣщател» (1627)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Дзямі́д білоруська
Διομήδης грецька
Диомидъ давньоруська
dьnь праслов’янська
Деми́д російська
Диомидъ старослов’янська
день українська
від Ζεύς «Зевс» ?
від Ζεύς «Зевс» ?
диви́тися ?
μήδομαι «піклуюся, охороняю; обмірковую» ?
Диомид ?

денщи́к «солдат у царській армії, що прислужував офіцерові»

р. денщи́к утворено за допомогою суфікса -щик від день (пор. давнішу форму деньщи́к), можливо, під впливом фр. de jour «черговий», утвореного від jour «день» (пор. пізніше р. днева́льный);
запозичення з російської мови;
бр. дзяншчык, ч. denščík, děnščik;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзяншчык білоруська
денщи́к (пор. давнішу форму деньщи́к) російська
щик (пор. давнішу форму деньщи́к) російська
день (пор. давнішу форму деньщи́к) російська
de jour «черговий» французька
denščík чеська
děnščik чеська
jour «день» (пор. пізніше р. днева́льный) ?

діа́ріуш «щоденник, журнал» (заст.)

через посередництво польської мови запозичено з латинської;
лат. diārium «денна порція, пайка» утворено від diēs «день», спорідненого з псл. dьnь, укр. день;
п. diariusz «щоденник, книга протоколів сейму», ч. diář «щоденник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

діаріушъ (XVII ст.)
діа́руш «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
diārium «денна порція, пайка» латинська
diariusz «щоденник, книга протоколів сейму» польська
dьnь праслов’янська
день українська
diář «щоденник» чеська
diēs «день» ?

дно

є спроби пояснити псл. *dъbno як наслідок метатези *bъdno, що зіставляється з н. Boden «дно; земля, ґрунт», гр. πυφμήν «дно, низ», дінд. budhnáḥ «тс.», ав. būnō «дно, глибина», bunō «тс.» (Zubatý St. а čl. І 294; Machek ESJČ 121; Holub–Кор. 103);
з глухим кінцевим приголосним іє. *dhup- виступає в псл. dupa, укр. ду́ла, дупло́;
у балто-слов’янських словах корінь поширений суфіксом -no-, без нього виступає ще в лит. dubùs «глибокий», dùbti «занурюватися», daubà «яр», лтс. daũba «тс.», dubt «занурюватися», прус. padaubis «долина», гот. dips «глибокий», нвн. tief, кімр. dwfn «тс.»;
іє. *dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний»;
споріднене з лтс. dubens «дно», dibens «дно, глибина», dibins «тс.»;
псл. dъno ( ‹*dъbno) «дно, глибина» (до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини»);
р. бр. м. дно, др. дъно, п. ч. слц. вл. нл. dno, полаб. dånü, болг. дъ́но, схв. днȕ, слн. dnò, стсл. дъно;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безде́нний
безде́нок «вулик без дна»
без́дна
бездо́нний
безо́день
безо́дній
ви́днити «вийняти дно»
видні́вка «бездонна бочка»
де́нниця «дошка в дні воза»
де́нце
денці́вка «сопілка з денцем»
денчи́ще «днище»
дне́нце «посуд для пиття»
дни́ти «вставляти дно»
дни́ця «поперечна дошка в колесі водяного млина»
дни́ще «дно; дошка, на одному кінці якої сідає пряля, вставляючи в другий гребінь чи куделю»
дни́щик «майстер, що виготовляє днища»
дні «всередині»
дну́ка «тс.; всередину»
до «до низу» (про складки на довгому одязі)
до́нний
задена́ти «вставляти дно»
заденчи́ти
задина́ти
задне́ний
задни́ти «тс.»
задно́ваний
оде́нки «залишки на дні»
оде́нок «копиця, стіжок на дерев’яній підстилці; дерев’яна підстилка під копицею, стіжком»
оде́ньки
передни́ти «поміняти дно»
піддо́н
піддо́нник
поде́нє «тс.»
поде́нок «тс.; нижня дошка у возі»
подо́нний
придо́нний
роздена́ти «виймати дно»
розденчи́ти
розди́нчити
роздни́ти
розднут́и
розідни́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
būnō «дно, глибина» авестійська
дно білоруська
дъ́но болгарська
dno верхньолужицька
dips «глибокий» готська
πυφμήν «дно, низ» грецька
budhnáḥ «тс.» давньоіндійська
дъно давньоруська
*dhup- індоєвропейська
*dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний» індоєвропейська
dwfn «тс.» кімрська
daũba «тс.» латиська
dubens «дно» латиська
dubùs «глибокий» литовська
дно македонська
dno нижньолужицька
Boden «дно; земля, ґрунт» німецька
tief нововерхньонімецька
dånü полабська
dno польська
*dъbno праслов’янська
dupa праслов’янська
dъno «дно, глибина» ( ‹*dъbno)(до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини») праслов’янська
padaubis «долина» прусська
дно російська
днȕ сербохорватська
dno словацька
dnò словенська
дъно старослов’янська
ду́ла українська
dno чеська
є ?
bunō «тс.» ?
дупло́ ?
-no- ?
dùbti «занурюватися» ?
daubà «яр» ?
dubt «занурюватися» ?
dibens «дно, глибина» ?
dibins «тс.» ?

дньо́вка «одноденна зупинка на відпочинок; [день відпочинку Ж]»

запозичення з російської і з польської мов;
р. днёвка «одноденна зупинка», п. dniówka «день відпочинку» утворені від р. день, п. dzień «день», що відповідають укр. день (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
dniówka «день відпочинку» польська
dzień «день» польська
днёвка «одноденна зупинка» російська
день російська
день українська

Дорофі́й

гр. Δωρόϑεος утворене з основ іменників δωρον «дар», що відповідає псл. darъ, укр. дар, і ϑεός «бог», спорідненого з псл. dьnь, укр. день;
через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької;
загальне первісне значення імені – «дарований богом» (пор. відповідне укр. Богда́н);
р. Дорофе́й, бр. Дарафе́й, др. Дороѳей, п. ч. Dorota, слц. Доrotej, болг. Дороте́й, схв. Dorotej, Doroteuš, слн. Doroteja, стсл. Дородѣи;
Фонетичні та словотвірні варіанти

До́ра
Доро́та
Дороте́й
Дороте́я
Дорофѣи (1473)
Дорохте́й
До́рош
дорошенкі́вщина (іст.)
Дороше́нко
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Дарафе́й білоруська
Дороте́й болгарська
Δωρόϑεος утворене з основ іменників δωρον «дар» грецька
Дороѳей давньоруська
Dorota польська
darъ праслов’янська
dьnь праслов’янська
Дорофе́й російська
Dorotej сербохорватська
Доrotej словацька
Doroteja словенська
Дородѣи старослов’янська
дар українська
день українська
Dorota чеська
ϑεός «бог» ?

Зінаї́да

гр. Ζηναϊς (род. в. Ζηναϊδος) є жіночим ім’ям, утвореним від Ζεύς (род. в Ζηνός) «Зевс», спорідненого з дінд. dyāúḥ «бог», лат. dies «день», псл. dьnь, укр. день;
р. болг. Зинаи́да, бр. Зінаі́да, ч. Zinaida, слц. Zina, стсл. Зинаида – через церковнослов’янську мову запозичено з грецької;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Зене́йда
Зина (1627)
Зинаїда
Зинаї́да
Зі́нька
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Зінаі́да білоруська
Зинаи́да болгарська
Ζηναϊς грецька
Ζεύς грецька
dьnь праслов’янська
Зинаи́да російська
Zina словацька
Зинаида старослов’янська
день українська
Zinaida чеська

зли́день «бідняк»

складне слово, утворене з прикметника злий та іменника день;
форма однини виникла пізніше від множинної форми зли́дні (‹злиї дні);
р. [злы́день], бр. злы́дзенъ, п. złydnia;
Фонетичні та словотвірні варіанти

злиде́нний
злиде́нник
зли́дні «бідність; біднота»
зли́дніти
злидно́та «біднота»
злиднюва́ти
злидня́к
злидня́цький
зли́дяний
озлидні́ти
роззли́дні «дуже нещасливі дні»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
злы́дзенъ білоруська
złydnia польська
злий ?
день ?
зли́дні (‹злиї дні) ?
злы́день ?

на́ськи «свято четвертого дня після Великодня»

пор. р. [на́вский день] «проводи, поминки», [на́ский день] «тс.» при [на́ский] «наш»;
результат скорочення сполуки [На́ськи Вели́кдень] «тс.» тж, яка утворилася з [На́вський Вели́кдень] «четвер у Великодньому тижні, Великдень покійників» у зв’язку з деетимологізацією слова [на́вський] «мертвецький», похідного від [на́вка] «мавка», і зближенням його з на́ський «наш»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
на́вский день «проводи, поминки» російська
на́вский день «проводи, поминки» ?
на́ский «тс.» ?
день «тс.» ?
на́ский «наш» ?
На́ськи «тс.» ?
Вели́кдень «тс.» ?
На́вський «четвер у Великодньому тижні, Великдень покійників» ?
Вели́кдень «четвер у Великодньому тижні, Великдень покійників» ?
на́вський «мертвецький» ?
на́вка «мавка» ?
на́ський «наш» ?

меридіа́н

н. Meridián, фр. méridian, англ. meridian походять від лат. merῑdiānus «полуденний, південний», пов’язаного з merῑdiēs «полудень; південь; середина», що складається з основ прикметника medius «середній», спорідненого з гот. midjis «тс.», псл. *medja «межа», укр. межа́, та іменника diēs «день», спорідненого з дінд. dyám, псл. dьnь, укр. день «тс.»;
запозичення з західноєвропейських мов;
р. болр. меридиа́н, бр. мерыдыя́н, п. merydian, ч. слц. слн. meridián, вл. meridian, м. меридија́н, схв. меридијāн;
Фонетичні та словотвірні варіанти

меридіона́льний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
meridian англійська
мерыдыя́н білоруська
меридиа́н болгарська
meridian верхньолужицька
midjis «тс.» готська
dyā́m давньоіндійська
merῑdiānus «полуденний, південний» латинська
merῑdiēs «полудень; південь; середина» латинська
medius «середній» латинська
diēs латинська
меридија́н македонська
Meridián німецька
merydian польська
*medja «межа» праслов’янська
dьnь праслов’янська
меридùјāн сербохорватська
meridián словацька
meridián словенська
межа́ «день» українська
день «тс.» українська
méridian французька
meridián чеська
меридиа́н ?

розидня́тися «розвиднятися»

можливо, калька польського відповідника;
похідне утворення від день, зумовлене впливом форми розвидня́тися;
п. rozednieć się «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
rozednieć się «тс.» польська
день українська
розвидня́тися українська

повше́дний «повсякденний, щоденний, звичайний»

п. powszedni, [powszedny], як і слц. заст. povšedný «тс.», утворене з прийменника ро «по», давньої займенникової основи wsze- «все-» та основи іменника dzień «день» (мн. dni), якому відповідає укр. день;
запозичення з польської мови;
бр. ст. повшедный «тс.» (1561);
Фонетичні та словотвірні варіанти

повшедный (XVII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
powszedni польська
powszedny польська
ро «по» польська
dzień «день» (мн. dni) польська
день українська

у́тредня «ранкова церковна служба»

розглядається менш імовірне стягнення сполучення утро дня (Бі);
результат фонетичної видозміни слова у́треня «тс.» під впливом день або внаслідок дисиміляції подвійного -нн- в *утрення;
Фонетичні та словотвірні варіанти

утродній «ранковий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
у́треня «тс.» українська
день українська
*утрення українська

Юпі́тер «верховний бог неба в давньоримській міфології; назва найбільшої планети Сонячної системи»

юпі́тер «рід електроламп» походить від н. «Júpiter» (lampe), назви фірми, що виготовляла такі лампи;
друга частина -piter пов’язана з лат. pater «батько»;
іє. *d(i)i̯ēus «небо; день» (від іє. основи *dei̯eu̯(o)- «той, що сяє», пор. лат. deus «бог», пов’язане також із псл. dьnь, укр. день);
лат. Juppǐter (давніше Jūpǐter, род. в. одн. Jovis) «Юпітер, бог небесного світила; (поет.) небо, повітря» продовжує давніше Jūpǐter (‹ *Di̯eu pǝter), іcторично кличний відмінок, і є складним словом, перша частина якого споріднена з гр. Ζεύς «Зевс (верховний бог у греків)», дінд. dyāúḥ «небо; день»;
запозичення з латинської мови;
р. болг. Юпи́тер, юпи́тер, бр. Юпі́тэр, юпі́тэр, п. Jupiter, jupiter, ч. слц. Jupiter, схв. Jу̀питер;
Фонетичні та словотвірні варіанти

юпі́тер «потужний електричний освітлювальний прилад»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Юпі́тэр білоруська
Юпи́тер болгарська
Ζεύς «Зевс (верховний бог у греків)» грецька
dyāúḥ «небо; день» давньоіндійська
*d(i)i̯ēus «небо; день» (від іє. основи *dei̯eu̯(o) індоєвропейська
pater «батько» латинська
deus «бог» латинська
Juppǐter «Юпітер, бог небесного світила; (поет.) небо, повітря» (давніше Jūpǐter, род. в. одн. Jovis) латинська
Jupiter польська
jupiter польська
dьnь праслов’янська
Юпи́тер російська
Jу̀питер сербохорватська
Jupiter словацька
день українська
юпи́тер українська
юпі́тэр українська
Jupiter чеська
юпі́тер «рід електроламп» ?
-piter ?
deus «бог» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України