ДЛУБАТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
длу́бати «копирсати; колупати»
запозичення з польської мови;
п. dłubać «тс.» є прямим відповідником укр. довба́ти (див.);
бр. длу́баць «довбати; повільно щось робити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
длубани́на
«повільна робота»
длу́батися
«копирсатися; повільно щось робити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| длу́баць «довбати; повільно щось робити» | білоруська |
| dłubać «тс.» | польська |
| довба́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України