ДИШЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
ди́шло
через посередництво польської мови запозичено з північноверхньонімецької;
вн. dīhsel «дишло» (нвн. Deichsel «тс.») походить з давнішого *þinhslō, спорідненого з псл. tęg-nǫti, укр. тягти́;
р. ды́шло, бр. ды́шла, [ды́шаль], п. dyszel, [dyszla], слц. [dyšel, dišel], болг. ди́шло, ди́шла;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дишель
(XVIII ст.)
ди́шель
ди́шельний
ди́шинь
дишлеви́й
ди́шлик
«дишло у рала»
дишлови́й
дишльови́й
«випивка при від’їзді гостей з двору хазяїна»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ды́шла | білоруська |
| ди́шло | болгарська |
| dīhsel «дишло» (нвн. Deichsel «тс.») | верхньонімецька |
| dyszel | польська |
| tęg-nǫti | праслов’янська |
| dyšel | словацька |
| dišel | словацька |
| тягти́ | українська |
| ды́шаль | українська |
| dyszla | українська |
| ди́шла | українська |
| *þinhslō | ? |
| ды́шло | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України