ДИФУЗІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
дифу́зія
запозичення з західноєвропейських мов;
н. Diffusión, фр. англ. diffusion походять від лат. diffūsio «розлиття, розширення, поширення», пов’язаного з diffundere «розливати, поширювати», утвореним за допомогою префікса dis- «роз-» від fundere «лити», спорідненого з гот. giutan, дангл. gēotan, двн. giozan, нвн. gießen «тс.»;
р. диффу́зия, бр. дыфу́зія, п. dyfuzja, ч. difuze, слц. difúzia, болг. дифу́зия, м. дифузија, схв. дùфӯзија, слн. difúzija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дифузі́йний
дифу́зний
дифузо́р
дифундува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| diffusion | англійська |
| дыфу́зія | білоруська |
| дифу́зия | болгарська |
| giutan | готська |
| gēotan | давньоанглійська |
| giozan | давньоверхньонімецька |
| diffūsio «розлиття, розширення, поширення» | латинська |
| дифузија | македонська |
| Diffusión | німецька |
| gießen «тс.» | нововерхньонімецька |
| dyfuzja | польська |
| диффу́зия | російська |
| дùфӯзија | сербохорватська |
| difúzia | словацька |
| difúzija | словенська |
| diffusion | французька |
| difuze | чеська |
| diffundere «розливати, поширювати» | ? |
| dis- «роз-» | ? |
| fundere «лити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України