ДИТЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
дитя́
псл. *dětę «дитина» походить з *detent(‹*dhoitent-) «годоване груддю», пов’язаного з псл. dojiti, укр. дої́ти;
може розглядатися також як похідне від зб. *dětь, утворене за допомогою суфікса -ęt- аналогічно до інших іменників, що позначають молоді істоти (Machek ESJČ 117–118; Holub–Kop. 100);
кореневе ě може бути як з oi, так і з ē (Meillet MSL 14, 348; Преобр. І 185; Bern. І 196);
и на місці ѣ у східнослов’янських мовах пояснюється асиміляцією до суфіксального и: дѣтина › дитина (Фасмер І 516) або існуванням псл. *ditę, паралельного до лтс. dîle «теля, що ссе», лат. filius «син», дінд. dhītáḥ «нагодований» (Rozwadowski BB 21, 154; Брандт РФВ 21, 218);
р. дитя́, бр. дзіця́, др. дитя ‹ дѣтя, п. dziecię, ч. dítě, слц. dieťa, вл. dźěćo, dźěsća, нл. źěśe, полаб. detą/detǎ, болг. дете́, м. схв. дéте, dijète, слн. déte, стсл. дѣтишть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дити́на
дити́нець
«дитяча хвороба»
дити́нитися
«поводити себе, як дитина»
дити́ніти
«тс.»
дити́нний
дити́нник
«матка»
(анат.)
дити́нство
дити́нський
дитинча́
дитиня́
дити́нячий
диту́н
«батько багатьох дітей»
дитя́тко
дитяту́хно
дитя́тя
дитя́цтво
дитя́ча
«дитяча кімната»
дитя́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзіця́ | білоруська |
| дете́ | болгарська |
| dźěćo | верхньолужицька |
| dźěsća | верхньолужицька |
| dhītáḥ «нагодований» | давньоіндійська |
| дитя | давньоруська |
| filius «син» | латинська |
| dîle «теля, що ссе» | латиська |
| дéте | македонська |
| źěśe | нижньолужицька |
| detą/detǎ | полабська |
| dziecię | польська |
| *dětę «дитина» | праслов’янська |
| dojiti | праслов’янська |
| *ditę | праслов’янська |
| дитя́ | російська |
| дéте | сербохорватська |
| dieťa | словацька |
| déte | словенська |
| дѣтишть | старослов’янська |
| дої́ти | українська |
| dítě | чеська |
| *detent «годоване груддю» (‹*dhoitent-) | ? |
| *dětь | ? |
| -ęt- | ? |
| дѣтина | ? |
| дитина | ? |
ді́ва́
припускається існування в минулому складного прикметника *dě(to)-vojьna «яка тужить за дітьми (хоче стати матір’ю)», де друга частина пов’язана з дінд. vēti «тужити за чимось», звідки виводиться *děvojьna ›*děvoja › děva (Machek ESJČ 116; Holub–Lyer 129);
іє. *dhē(i)«ссати; годувати груддю», з яким пов’язане також псл. dojiti,*dětę, укр. дої́ти, дитя́, лат. fēmina «жінка», гр. ϑηλυς «жіночий», зіставляється з дінд. dēvī «богиня» (Rozwadowski Qu. gr. et I 418, проти Jagić AfSlPh 20, 434);
псл. děva «дівчина» походить з *doi-uā, для якого реконструюється первинне значення «здатна годувати груддю» або «яка ссе» (Meillet MSL 21, 45–48; Mikl. EW 44);
р. де́ва, бр. дзе́ва, др. дѣва, п. dziewa, ч. děva, слц. deva, вл. dźowka «дочка», нл. źowka «тс.», полаб. devə «дівчина-служниця», болг. м. де́ва «дівчина», схв. дјèвōјка, слн. déva, стсл. дѣва «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
діва́на
«дівчина»
діва́ся
діва́ха
діви́зна
«посаг»
діви́ця
ді́вич
ді́вка
ді́вонька
діво́та
«дівчата»
(зб.)
діво́ха
діво́цтво
діво́цький
діво́ча
«кімната для служниць у панському дворі»
(заст.)
діво́чий
діво́чити
«дівувати»
діво́читися
«удавати з себе дорослу дівчину»
ді́вочка
діво́чний
діво́чча
«дівочий одяг, прикраси і под.»
діво́щина
«майно, придбане за час дівування»
дівстве́нниця
ді́вство
дівува́ння
діву́ля
діву́ся
діву́ха
ді́вця
дівча́
дівча́та
дівча́тко
дівча́чий
дівчачу́р
«залицяльник»
дівчачу́рний
ді́вчи́на
дівчи́нин
дівчини́на
ді́вчинка
дівчиня́тко
дівчи́сько
дівчу́к
«дівчина-підліток»
дівчу́р
«залицяльник; гермафродит»
доді́вчити
«зберегти невинність до заміжжя»
пі́ддівок
«дівчинка-підліток»
піддіво́ча
«тс.»
роздіво́чити
«позбавити невинності»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзе́ва | білоруська |
| де́ва «дівчина» | болгарська |
| dźowka «дочка» | верхньолужицька |
| ϑηλυς «жіночий» | грецька |
| vēti «тужити за чимось» | давньоіндійська |
| dēvī «богиня» | давньоіндійська |
| дѣва | давньоруська |
| *dhē(i) «ссати; годувати груддю» | індоєвропейська |
| fēmina «жінка» | латинська |
| де́ва «дівчина» | македонська |
| źowka «тс.» | нижньолужицька |
| devə «дівчина-служниця» | полабська |
| dziewa | польська |
| dojiti | праслов’янська |
| děva «дівчина» | праслов’янська |
| де́ва | російська |
| дјèвōјка | сербохорватська |
| deva | словацька |
| déva | словенська |
| дѣва «тс.» | старослов’янська |
| дої́ти | українська |
| děva | чеська |
| *dě(to)-vojьna «яка тужить за дітьми (хоче стати матір’ю)» | ? |
| *děvojьna | ? |
| *dětę | ? |
| дитя́ | ? |
| *doi-uā | ? |
| значення «здатна годувати груддю» | ? |
| або «яка ссе» | ? |
дої́ти
псл. dojiti «тс.» розглядається як форма каузатива, подібна до аналогічних pojiti «поїти», gojiti «гоїти» (Sławski І 152–153; Trautmann 51);
споріднене з лтс. dêt, dêju «ссати», dêls «син», dêle «п’явка», дінд. dháyati «ссе», вірм. diem «ссу», осет. dœjun «ссати», гот. daddjan «тс.», двн. tâen (‹герм. *dējan) «годувати груддю», дшв. día «ссати», а також з дінд. dhḗnā, dhēnúḥ «дійна корова», ав. daēnu «жінка», лат. fēmina «тс.», felare «годувати груддю», fīlius «син», гр. ϑήσατο «він ссав», лит. pirm-dėle «корова, що вперше отелилася»;
іє. *dhē(i)- «ссати, годувати груддю», звідки також псл. *děva, *dětę, укр. ді́ва, дитя́;
р. дои́ть, бр. даі́ць, др. доити «годувати груддю», п. doić «доїти», ч. dojiti, слц. dojiť, вл. [dójić], dejić, нл. dojś «тс.», полаб. düiě «доїть», болг. доя́ «доїти; годувати груддю», м. дои «доїти», схв. дòjати, слн. dojíti «тс.», стсл. доити «годувати груддю»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́дій
«надій»
виді́йник
«той, хто відкуповує молоко»
дівни́ця
«дійниця»
дій
«доїння, надій»
дійво́
«доїння»
ді́йво
«надій; молоко»
ді́йка
ді́йливо
«тс.»
ді́йло
«тс.; місце для доїння»
ді́йна́
(прикм. жін. р.)
дійна́рка
«загорода, де доять корів»
дійни́к
«дійна худоба; дійниця»
дійни́ця
дійня́к
«дійна худоба»
доїльний
дої́льниця
«доярка»
до́йна
«тс.»
дойни́к
«дійна худоба»
дойни́ця
«дійниця»
дойня́к
«дійна худоба»
дойня́чка
«дійна корова»
дойо́к
«дійка»
дойо́нка
«дійниця»
дою́н
«надій»
(?)
доя́нка
доя́р
доя́рко
наді́й
неді́йка
«корова, що не доїться»
переді́й
поді́й
розді́й
уді́й
уді́йний
уді́йність
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| daēnu «жінка» | авестійська |
| даі́ць | білоруська |
| доя́ «доїти; годувати груддю» | болгарська |
| dójić | верхньолужицька |
| dejić | верхньолужицька |
| diem «ссу» | вірменська |
| daddjan «тс.» | готська |
| ϑήσατο «він ссав» | грецька |
| tâen «годувати груддю» (‹герм. *dējan) | давньоверхньонімецька |
| dháyati «ссе» | давньоіндійська |
| dhḗnā | давньоіндійська |
| доити «годувати груддю» | давньоруська |
| día «ссати» | давньошведська |
| *dhē(i)- «ссати, годувати груддю» | індоєвропейська |
| fēmina «тс.» | латинська |
| dêt | латиська |
| pirm-dėle «корова, що вперше отелилася» | литовська |
| дои «доїти» | македонська |
| dojś «тс.» | нижньолужицька |
| düiě «доїть» | полабська |
| doić «доїти» | польська |
| dojiti «тс.» | праслов’янська |
| *děva | праслов’янська |
| дои́ть | російська |
| дòjати | сербохорватська |
| dojiť | словацька |
| dojíti «тс.» | словенська |
| доити «годувати груддю» | старослов’янська |
| ді́ва | українська |
| dojiti | чеська |
| pojiti «поїти» | ? |
| gojiti «гоїти» | ? |
| dêju «ссати» | ? |
| dêls «син» | ? |
| dêle «п’явка» | ? |
| dœjun «ссати» | ? |
| dhēnúḥ «дійна корова» | ? |
| felare «годувати груддю» | ? |
| fīlius «син» | ? |
| *dětę | ? |
| дитя́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України