ДИТИННИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
дитя́
псл. *dětę «дитина» походить з *detent(‹*dhoitent-) «годоване груддю», пов’язаного з псл. dojiti, укр. дої́ти;
може розглядатися також як похідне від зб. *dětь, утворене за допомогою суфікса -ęt- аналогічно до інших іменників, що позначають молоді істоти (Machek ESJČ 117–118; Holub–Kop. 100);
кореневе ě може бути як з oi, так і з ē (Meillet MSL 14, 348; Преобр. І 185; Bern. І 196);
и на місці ѣ у східнослов’янських мовах пояснюється асиміляцією до суфіксального и: дѣтина › дитина (Фасмер І 516) або існуванням псл. *ditę, паралельного до лтс. dîle «теля, що ссе», лат. filius «син», дінд. dhītáḥ «нагодований» (Rozwadowski BB 21, 154; Брандт РФВ 21, 218);
р. дитя́, бр. дзіця́, др. дитя ‹ дѣтя, п. dziecię, ч. dítě, слц. dieťa, вл. dźěćo, dźěsća, нл. źěśe, полаб. detą/detǎ, болг. дете́, м. схв. дéте, dijète, слн. déte, стсл. дѣтишть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дити́на
дити́нець
«дитяча хвороба»
дити́нитися
«поводити себе, як дитина»
дити́ніти
«тс.»
дити́нний
дити́нник
«матка»
(анат.)
дити́нство
дити́нський
дитинча́
дитиня́
дити́нячий
диту́н
«батько багатьох дітей»
дитя́тко
дитяту́хно
дитя́тя
дитя́цтво
дитя́ча
«дитяча кімната»
дитя́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзіця́ | білоруська |
| дете́ | болгарська |
| dźěćo | верхньолужицька |
| dźěsća | верхньолужицька |
| dhītáḥ «нагодований» | давньоіндійська |
| дитя | давньоруська |
| filius «син» | латинська |
| dîle «теля, що ссе» | латиська |
| дéте | македонська |
| źěśe | нижньолужицька |
| detą/detǎ | полабська |
| dziecię | польська |
| *dětę «дитина» | праслов’янська |
| dojiti | праслов’янська |
| *ditę | праслов’янська |
| дитя́ | російська |
| дéте | сербохорватська |
| dieťa | словацька |
| déte | словенська |
| дѣтишть | старослов’янська |
| дої́ти | українська |
| dítě | чеська |
| *detent «годоване груддю» (‹*dhoitent-) | ? |
| *dětь | ? |
| -ęt- | ? |
| дѣтина | ? |
| дитина | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України