ДИСТИЛЮВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

дистиля́ція

запозичено з німецької або французької мови через посередництво російської;
н. Destillatión, фр. distillation «перегонка, дистиляція» походять від лат. distīllātio (dēstīllātio) «капання, витікання», пов’язаного з distīllāre (dēstīllāre) «капати», утвореним за допомогою префікса dē(означає відокремлення, рух униз) від stillāre «капати», похідного від stīlla «крапля» ‹ *stir(a)lā, що є демінутивом від stīria «тс.», спорідненого з дісл. stira, гр. στίλη «тс.», лит. styrstù, stỹrtі «тверднути, тужавіти»;
р. дистилля́ция, бр. дыстыля́цыя, п. destylacja, ч. destilace, слц. destilácia, болг. дестила́ция, м. схв. дестила́циjа, слн. destilácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дистильо́ваний
дистилюва́ти
дистиля́т
дистиля́тор
дистиляці́йний
дыштеловати (XVIII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дыстыля́цыя білоруська
дестила́ция болгарська
στίλη «тс.» грецька
stira давньоісландська
distīllātio «капання, витікання» (dēstīllātio) латинська
styrstù литовська
дестила́циjа македонська
Destillatión німецька
destylacja польська
дистилля́ция російська
дестила́циjа сербохорватська
destilácia словацька
destilácija словенська
distillation «перегонка, дистиляція» французька
destilace чеська
stillāre «капати» ?
*stir(a)lā ?
stīria «тс.» ?
stỹrtі «тверднути, тужавіти» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України