ДИСПУТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ди́спут
запозичення з латинської мови;
лат. disputāre «сперечатися, міркувати» утворено за допомогою префікса dis- від putāre «міркувати, думати, вважати», яке пов’язується з puteus «яма, колодязь», pavīre «утоптувати, трамбувати» або виводиться (у значенні «чистити») від putus «чистий», спорідненого з purus «тс.»;
р. м. ди́спут, бр. ды́спут, п. dysputa, ст. dysput, ч. disput (розм. dišput), слц. заст. dišputa, вл. disput, болг. диспу́т, схв. дùспут, слн. dispút;
Фонетичні та словотвірні варіанти
диспута
диспута́нт
диспутація
«диспут»
(XVI ст.)
диспутовати
(ся)
диспутува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ды́спут | білоруська |
| диспу́т | болгарська |
| disput | верхньолужицька |
| disputāre «сперечатися, міркувати» | латинська |
| ди́спут | македонська |
| dysputa | польська |
| ди́спут | російська |
| дùспут | сербохорватська |
| dišputa | словацька |
| dispút | словенська |
| disput (розм. dišput) | чеська |
| putāre «міркувати, думати, вважати» | ? |
| puteus «яма, колодязь» | ? |
| pavīre «утоптувати, трамбувати» | ? |
| putus «чистий» | ? |
| purus «тс.» | ? |
| dysput | ? |
| dišputa | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України