ДИРЕКТОР — ЕТИМОЛОГІЯ
дире́ктор
запозичення з латинської мови;
лат. dīrēctor «той, хто спрямовує, направляє» походить від dīrigere «спрямовувати, вирівнювати»;
р. болг. м. дире́ктор, бр. дырэ́ктар, п. dyrektor, ч. слц. вл. direktor, нл. direktaŕ, direkcija, схв. дùректор, слн. diréktor;
Фонетичні та словотвірні варіанти
директ
«тс.»
директор
«керівник»
директора́т
директо́рія
дире́кторство
директорува́ти
дире́кторша
директри́са
дирекція
(XVIII ст.)
дире́кція
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дырэ́ктар | білоруська |
| дире́ктор | болгарська |
| direktor | верхньолужицька |
| dīrēctor «той, хто спрямовує, направляє» | латинська |
| дире́ктор | македонська |
| direktaŕ | нижньолужицька |
| direkcija | нижньолужицька |
| dyrektor | польська |
| дире́ктор | російська |
| дùректор | сербохорватська |
| direktor | словацька |
| diréktor | словенська |
| direktor | чеська |
| dīrigere «спрямовувати, вирівнювати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України