ДИРЕКТИВІ — ЕТИМОЛОГІЯ
директи́ва
через посередництво німецької або французької мов (н. Direktíve, фр. directive «директива») запозичено з середньолатинської;
слат. dīrēctīvus «скерований, впроваджений» походить від dīrēctus «прямий», що є дієприкметником мин. ч. від dīrigere «спрямовувати, вирівнювати»;
р. болг. м. схв. директи́ва, бр. дырэкты́ва, п. dyrektywa, ч. direktiva, слц. слн. direktíva, вл. direktiwa;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дырэкты́ва | білоруська |
| директи́ва | болгарська |
| direktiwa | верхньолужицька |
| директи́ва | македонська |
| dyrektywa | польська |
| директи́ва | російська |
| директи́ва | сербохорватська |
| dīrēctīvus «скерований, впроваджений» | середньолатинська |
| direktíva | словацька |
| direktíva | словенська |
| від dīrigere «спрямовувати, вирівнювати» | чеська |
| direktiva | чеська |
| dīrēctus «прямий» | ? |
| від dīrigere «спрямовувати, вирівнювати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України