ДИМАРНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
дим
псл. dymъ;
відповідає лит. dumai «дим» (мн.), лтс. dũmi, прус. dumis «тс.», гр. ϑῡμός «дух; пристрасть», лат. fūmus «дим», дінд. dhūmáh, двн. toum «тс.»;
іє. *dhū-mo-s «дим», походить від *dheu-/dhou- «вирувати, нестися клубами», поширеного суфіксом *-mo-;
цей же корінь виступає також в укр. дух, душа́, ди́хати та ін;
р. бр. дым, др. дымъ, п. ч. слц. вл. нл. dym, полаб. daim, болг. м. дим, схв. дȕм, слн. dim, стсл. дымъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безди́мний
дима́р
дима́рня
«коптильня»
дима́шка
«димчаста ластівка, Hirundo rustica»
(орн.)
дими́не́цъ
«димар»
димині́ти
«диміти, палати»
дими́стий
дими́ти
дими́тися
димі́вка
«тс.»
димі́ти
димі́тися
ди́мка
«серпанок»
димли́вий
ди́млянка
«овочі, що після сушіння відгонять димом»
ди́мний
димни́к
«димар»
димни́ця
«тс.»
ди́мня
«тс.; горно, кузня»
димова́тий
димови́й
димо́ви́ще
димува́ти
диму́чий
диму́щий
димча́стий
ди́мчатий
зади́млений
зади́млювати
«вкривати кіптявою»
здимини́ти
«пустити з димом»
зди́мі́ти
зди́мніти
«зникнути, як дим»
здимува́ти
«очиститися від диму»
зди́мчитися
«тс.»
підди́мок
«все копчене»
поди́мне
«податок від диму (=хати)»
(іст.)
поди́мний
(іст.)
подимо́вщина
поди́мщина
«тс.»
проди́млювати
продимля́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дым | білоруська |
| дим | болгарська |
| dym | верхньолужицька |
| ϑῡμός «дух; пристрасть» | грецька |
| toum «тс.» | давньоверхньонімецька |
| dhūmáh | давньоіндійська |
| дымъ | давньоруська |
| fūmus «дим» | латинська |
| dũmi | латиська |
| dumai «дим» (мн.) | литовська |
| дим | македонська |
| dym | нижньолужицька |
| daim | полабська |
| dym | польська |
| dymъ | праслов’янська |
| dumis «тс.» | прусська |
| дым | російська |
| дȕм | сербохорватська |
| dym | словацька |
| dim | словенська |
| дымъ | старослов’янська |
| дух | українська |
| dym | чеська |
| *dhū-mo-s «дим» | ? |
| *dheu-/dhou- «вирувати, нестися клубами» | ? |
| *-mo- | ? |
| душа́ | ? |
| ди́хати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України