ДИМАН — ЕТИМОЛОГІЯ
дима́н «віл темно-коричневого кольору»
похідне від дим (пор. назви кольорів чи відтінків: ди́мчатий, димча́стий]; до словотвору пор. біла́н. – Див. ще дим;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дима́новий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дим (пор. назви кольорів чи відтінків: ди́мчатий, димча́стий]; до словотвору пор. біла́н. -- Див. ще дим. | ? |
дима́н «буквиця, Betonica officinalis L.» (бот.)
неясне;
можливо, пов’язане з ч. dymián «чебрець, Thymus serpyllum L.», що є варіантом назви tymián, пов’язаної з гр. ϑῡμός «дух, запах» (Holub–Lyer 145, 495; Holub–Kop. 112);
р. [дыма́н] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ϑῡμός «дух, запах» | грецька |
| дыма́н «тс.» | російська |
| dymián «чебрець, Thymus serpyllum L.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України