ДИЛЕТАНТ — ЕТИМОЛОГІЯ
дилета́нт
через посередництво французької або німецької мови (фр. dilettante, н. Dilettánt) запозичено з італійської;
іт. dilettante «дилетант» пов’язане з дієсловом dilettarsi «знаходити приємність, розважатися, кохатися в чомусь», що є зворотною формою дієслова dilettare «тішити, давати задоволення, насолоду», яке походить від лат. dēlectāre «тс.», пов’язаного з dēlicere «спокушати, переманювати», утвореним за допомогою префікса de- «від-» від lacere «спокушати, вабити»;
р. болг. м. дилета́нт, бр. дылета́нт, п. dyletant, ч. слц. вл. diletant, схв. дилèтант, слн. diletánt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дилетанти́зм
дилета́нтство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дылета́нт | білоруська |
| дилета́нт | болгарська |
| diletant | верхньолужицька |
| dilettante «дилетант» | італійська |
| dēlectāre «тс.» | латинська |
| дилета́нт | македонська |
| dyletant | польська |
| дилета́нт | російська |
| дилèтант | сербохорватська |
| diletant | словацька |
| diletánt | словенська |
| diletant | чеська |
| dilettarsi «знаходити приємність, розважатися, кохатися в чомусь» | ? |
| dilettare «тішити, давати задоволення, насолоду» | ? |
| dēlicere «спокушати, переманювати» | ? |
| de- «від-» | ? |
| lacere «спокушати, вабити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України