ДИКУ — ЕТИМОЛОГІЯ

ди́кий

Otrębski LP 6, 179. – Див. ще ди́вий;
Горяев 91;
Преобр. І 184185;
Фасмер І 514;
псл. *dikъ далі зіставляється з лит. dỹkas «порожній, бездіяльний» (Сенн, однак, вважає його запозиченням із слов’янських мов – Language 9, 206–208), лтс. dīks «тс.», а також, менш переконливо, з кімр. dig «гнів, гнівний» (Lane Language 8, 297; 9, 268–270), нвн. Ziege «коза», двн. ziga «тс.» (Zubatý St. a čl. II 95; Lewy ZfSlPh I 415–416), гр. δίω «побоююсь, утікаю», дінд. dīyati «летить». – Шанский ЭСРЯ І 5, 118;
Specht 64;
про суфікси *-ko/*-vo див. ще Solmsen KZ 37, 598;
псл. (пн.) [*dikъ одного кореня з *divъ, *divьjь (Sławski І 204; Meillet Études 378–379; Bern. I 199–200; Trautrnann 54);
Brückner 113;
БЕР І 388;
Skok І 403–404;
р. ди́кий, бр. дзі́кі, др. дикыи, п. dziki, вл. dźiki;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дик «дикий кабан»
дика́р «дикун Ж; вид каменю Г; вид голуба Я»
дика́рство
ди́кість
дикове́нний
дико́ви́на
дико́винка
дико́винний
дикува́тий
дикува́тися «ховатися»
дику́н «дика людина; [дикий кабан Ж]»
дику́нство
дикунча́ «дике порося»
дику́ха «дикунка»
дич «дика орда, дикуни»
дича́вина «глушина»
дича́віти
дича́к «дикий звір; (бот.) дикий горошок Mak»
дичина́
дичі́ти
ди́чка «дике плодове дерево»
дичко́ «дикий кінь»
дичко́вий
дичо́к «тс.; [бджолиний рій, що залетів з чужого вулика]; дикий кінь; (бот.) вівсюг»
діч «дичина»
задичаві́лий
задича́влений
здичаві́лий
предикови́нний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзі́кі білоруська
dźiki верхньолужицька
δίω «побоююсь, утікаю» грецька
ziga «тс.» давньоверхньонімецька
dīyati давньоіндійська
дикыи давньоруська
dig «гнів, гнівний» кімрська
dīks «тс.» латиська
dỹkas «порожній, бездіяльний» литовська
Ziege «коза» нововерхньонімецька
dziki польська
*dikъ праслов’янська
ди́кий російська
І ?
*-ko/*-vo ?

гре́чка «Fagopyrum Gaerth.» (бот.)

;
повʼязане з грек, як назва рослини, що потрапила до східних словʼян через греків;
р. гре́чка, гре́ча, гречи́ха, бр. грэ́чка, п. gryka, hreczka (з укр.), слц. [hrečka] (з укр.), болг. гречихар.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

грецку́вʼє «поле, де росла гречка»
гре́цький «гречаний»
грецько́вка
греча́ний «з гречки; (про масть) укритий коричневими крапками»
греча́ник «вид хліба»
греча́ниця «гречана солома»
греча́нище
греча́нка «тс.»
гречи́на «зернина гречки»
гре́чи́сько
гречи́ще
гречка (1558)
гречкі́вʼя «тс.»
гречкі́вка
гречу́х «комаха Anisoplia fruticosa; пиріг з гречки; дика гречка»
гречу́ха «гречка»
гречу́шка «млинець з гречки»
дика «щавель, Rumex acetosa L.»
польова «грицики, Capsella bursa pastoris (L.) Medic.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
грэ́чка білоруська
гречиха болгарська
gryka польська
hreczka польська
гре́чка російська
гре́ча російська
гре́чиха російська
hrečka словацька
грек ?

дак «так, тільки, але, то» (спол.)

відмінне від болг. дако «хоча», утвореного з сполучників да «та» і ако «як»;
давнє суфіксальне утворення від займенникового кореня д- (псл. d-), наявного також у сполучниках да «та», [до] «то»;
р. пд. [дак] «так», [э́дак], бр. дык, болг. [дак] «а, же», схв. ст. dak «то, отже»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дек
дик «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дык білоруська
дако «хоча» болгарська
дак «а, же» болгарська
дак «так» російська
dak «то, отже» сербохорватська
э́дак українська
да «та» ?
ако «як» ?
д- (псл. d-) ?
да «та» ?
до «то» ?
дак «так» ?
dak «то, отже» ?

кульондра «жабриця однорічна, Seseli annuum L. (Seseli coloratum Ehrh.)» (бот.)

результат перенесення фонетично видозміненої назви коля́ндра «коріандр посівний, Coriandrum sativuin L.», зумовленого зовнішньою подібністю жабриці і коляндри (обидві належать до родини зонтичних, Федченко–Флеров 680–681, 694–695);
Фонетичні та словотвірні варіанти

дика «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
коля́ндра «коріандр посівний, Coriandrum sativuin L.» ?

яски́ня «печера»

пов’язується з псл. *ězva (‹ jazva) «яма, нора; рана», укр. я́зва (пор. схв. ст. jаzvina «нора борсука; лігво»);
щодо паралелізму суфіксів -k-/-v- пор. псл. dikъ «дикий» : divъ «тс.», укр. ди́кий : ди́вий;
менш переконливе пов’язання (Brückner 200) із др. яскъ, aскъ «скриня», п. jaszcz, jaszczyk, укр. я́щик (із загальною семантикою «схованка»);
недостатньо аргументована спроба зближення (Machek ESJČ 223) з ч. [iskat’] «розколювати, дробити»;
не можна повністю виключити можливість запозичення слова з польської або словацької мов;
псл. [jaskyn’i ‹ jěskyn’i ‹ *ěskyn’i], [*jaskъ ‹ *jěskъ ‹ *ěskъ];
п. jaskinia «печера», ст. jaskini, askinia, ч. jeskyně, ст. jěskyně, слц. jaskyňa, нл. jašk «отвір у барилі; вхід у ятір»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ски́ня «тс.»
яскиня (въ яскинѣ)(XVII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
яскъ давньоруська
aскъ «скриня» давньоруська
jašk «отвір у барилі; вхід у ятір» нижньолужицька
jaszcz польська
jaszczyk польська
jaskinia «печера» польська
jaskini (ст.) польська
askinia (ст.) польська
*ězva «яма, нора; рана» (‹ jazva) праслов’янська
jazva праслов’янська
-k-/-v- (суфікси) праслов’янська
dikъ «дикий» праслов’янська
divъ «тс.» праслов’янська
jaskyn'i ‹ jěskyn'i ‹ *ěskyn'i праслов’янська
*jaskъ ‹ *jěskъ ‹ *ěskъ праслов’янська
jаzvina (ст.) сербо-церковнослов’янська
jaskyňa словацька
я́зва (пор. схв. ст. jаzvina «нора борсука; лігво») українська
ди́кий українська
ди́вий українська
я́щик (із загальною семантикою «схованка») українська
iskat' «розколювати, дробити» чеська
jeskyně чеська
jěskyně (ст.) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України