ДИКУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ди́кий
Otrębski LP 6, 179. – Див. ще ди́вий;
Горяев 91;
Преобр. І 184185;
Фасмер І 514;
псл. *dikъ далі зіставляється з лит. dỹkas «порожній, бездіяльний» (Сенн, однак, вважає його запозиченням із слов’янських мов – Language 9, 206–208), лтс. dīks «тс.», а також, менш переконливо, з кімр. dig «гнів, гнівний» (Lane Language 8, 297; 9, 268–270), нвн. Ziege «коза», двн. ziga «тс.» (Zubatý St. a čl. II 95; Lewy ZfSlPh I 415–416), гр. δίω «побоююсь, утікаю», дінд. dīyati «летить». – Шанский ЭСРЯ І 5, 118;
Specht 64;
про суфікси *-ko/*-vo див. ще Solmsen KZ 37, 598;
псл. (пн.) [*dikъ одного кореня з *divъ, *divьjь (Sławski І 204; Meillet Études 378–379; Bern. I 199–200; Trautrnann 54);
Brückner 113;
БЕР І 388;
Skok І 403–404;
р. ди́кий, бр. дзі́кі, др. дикыи, п. dziki, вл. dźiki;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дик
«дикий кабан»
дика́р
«дикун Ж; вид каменю Г; вид голуба Я»
дика́рство
ди́кість
дикове́нний
дико́ви́на
дико́винка
дико́винний
дикува́тий
дикува́тися
«ховатися»
дику́н
«дика людина; [дикий кабан Ж]»
дику́нство
дикунча́
«дике порося»
дику́ха
«дикунка»
дич
«дика орда, дикуни»
дича́вина
«глушина»
дича́віти
дича́к
«дикий звір; (бот.) дикий горошок Mak»
дичина́
дичі́ти
ди́чка
«дике плодове дерево»
дичко́
«дикий кінь»
дичко́вий
дичо́к
«тс.; [бджолиний рій, що залетів з чужого вулика]; дикий кінь; (бот.) вівсюг»
діч
«дичина»
задичаві́лий
задича́влений
здичаві́лий
предикови́нний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзі́кі | білоруська |
| dźiki | верхньолужицька |
| δίω «побоююсь, утікаю» | грецька |
| ziga «тс.» | давньоверхньонімецька |
| dīyati | давньоіндійська |
| дикыи | давньоруська |
| dig «гнів, гнівний» | кімрська |
| dīks «тс.» | латиська |
| dỹkas «порожній, бездіяльний» | литовська |
| Ziege «коза» | нововерхньонімецька |
| dziki | польська |
| *dikъ | праслов’янська |
| ди́кий | російська |
| І | ? |
| *-ko/*-vo | ? |
гре́чка «Fagopyrum Gaerth.» (бот.)
;
повʼязане з грек, як назва рослини, що потрапила до східних словʼян через греків;
р. гре́чка, гре́ча, гречи́ха, бр. грэ́чка, п. gryka, hreczka (з укр.), слц. [hrečka] (з укр.), болг. гречиха (з р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
грецку́вʼє
«поле, де росла гречка»
гре́цький
«гречаний»
грецько́вка
греча́ний
«з гречки; (про масть) укритий коричневими крапками»
греча́ник
«вид хліба»
греча́ниця
«гречана солома»
греча́нище
греча́нка
«тс.»
гречи́на
«зернина гречки»
гре́чи́сько
гречи́ще
гречка
(1558)
гречкі́вʼя
«тс.»
гречкі́вка
гречу́х
«комаха Anisoplia fruticosa; пиріг з гречки; дика гречка»
гречу́ха
«гречка»
гречу́шка
«млинець з гречки»
дика
«щавель, Rumex acetosa L.»
польова
«грицики, Capsella bursa pastoris (L.) Medic.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| грэ́чка | білоруська |
| гречиха | болгарська |
| gryka | польська |
| hreczka | польська |
| гре́чка | російська |
| гре́ча | російська |
| гре́чиха | російська |
| hrečka | словацька |
| грек | ? |
дак «так, тільки, але, то» (спол.)
відмінне від болг. дако «хоча», утвореного з сполучників да «та» і ако «як»;
давнє суфіксальне утворення від займенникового кореня д- (псл. d-), наявного також у сполучниках да «та», [до] «то»;
р. пд. [дак] «так», [э́дак], бр. дык, болг. [дак] «а, же», схв. ст. dak «то, отже»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дек
дик
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дык | білоруська |
| дако «хоча» | болгарська |
| дак «а, же» | болгарська |
| дак «так» | російська |
| dak «то, отже» | сербохорватська |
| э́дак | українська |
| да «та» | ? |
| ако «як» | ? |
| д- (псл. d-) | ? |
| да «та» | ? |
| до «то» | ? |
| дак «так» | ? |
| dak «то, отже» | ? |
кульондра «жабриця однорічна, Seseli annuum L. (Seseli coloratum Ehrh.)» (бот.)
результат перенесення фонетично видозміненої назви коля́ндра «коріандр посівний, Coriandrum sativuin L.», зумовленого зовнішньою подібністю жабриці і коляндри (обидві належать до родини зонтичних, Федченко–Флеров 680–681, 694–695);
Фонетичні та словотвірні варіанти
дика
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коля́ндра «коріандр посівний, Coriandrum sativuin L.» | ? |
яски́ня «печера»
пов’язується з псл. *ězva (‹ jazva) «яма, нора; рана», укр. я́зва (пор. схв. ст. jаzvina «нора борсука; лігво»);
щодо паралелізму суфіксів -k-/-v- пор. псл. dikъ «дикий» : divъ «тс.», укр. ди́кий : ди́вий;
менш переконливе пов’язання (Brückner 200) із др. яскъ, aскъ «скриня», п. jaszcz, jaszczyk, укр. я́щик (із загальною семантикою «схованка»);
недостатньо аргументована спроба зближення (Machek ESJČ 223) з ч. [iskat’] «розколювати, дробити»;
не можна повністю виключити можливість запозичення слова з польської або словацької мов;
псл. [jaskyn’i ‹ jěskyn’i ‹ *ěskyn’i], [*jaskъ ‹ *jěskъ ‹ *ěskъ];
п. jaskinia «печера», ст. jaskini, askinia, ч. jeskyně, ст. jěskyně, слц. jaskyňa, нл. jašk «отвір у барилі; вхід у ятір»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ски́ня
«тс.»
яскиня
(въ яскинѣ)(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| яскъ | давньоруська |
| aскъ «скриня» | давньоруська |
| jašk «отвір у барилі; вхід у ятір» | нижньолужицька |
| jaszcz | польська |
| jaszczyk | польська |
| jaskinia «печера» | польська |
| jaskini (ст.) | польська |
| askinia (ст.) | польська |
| *ězva «яма, нора; рана» (‹ jazva) | праслов’янська |
| jazva | праслов’янська |
| -k-/-v- (суфікси) | праслов’янська |
| dikъ «дикий» | праслов’янська |
| divъ «тс.» | праслов’янська |
| jaskyn'i ‹ jěskyn'i ‹ *ěskyn'i | праслов’янська |
| *jaskъ ‹ *jěskъ ‹ *ěskъ | праслов’янська |
| jаzvina (ст.) | сербо-церковнослов’янська |
| jaskyňa | словацька |
| я́зва (пор. схв. ст. jаzvina «нора борсука; лігво») | українська |
| ди́кий | українська |
| ди́вий | українська |
| я́щик (із загальною семантикою «схованка») | українська |
| iskat' «розколювати, дробити» | чеська |
| jeskyně | чеська |
| jěskyně (ст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України