ДИКТОР — ЕТИМОЛОГІЯ
ди́кція
запозичення з латинської мови;
лат. dictio «вимова, вислів» пов’язане з дієсловом dīcere «говорити»;
р. болг. ди́кция, бр. ды́кцыя, п. dykcja, ч. dikce, слц. dikcia, м. дикциjа, схв. дȕкција, слн. díkcija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ди́ктор
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ды́кцыя | білоруська |
| ди́кция | болгарська |
| dictio «вимова, вислів» | латинська |
| дикциjа | македонська |
| dykcja | польська |
| ди́кция | російська |
| дȕкција | сербохорватська |
| dikcia | словацька |
| díkcija | словенська |
| dikce | чеська |
| dīcere «говорити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України