ДИКТАНТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з латинської мови;

лат. dictātus є дієприкметником мин. ч. від дієслова dictāre «часто говорити, повторювати; диктувати, наказувати», пов’язаного з dīcere «говорити», dicāre «проголошувати; присвячувати», спорідненими з оск. deikum, deicum «говорити», дінд. diśáti «показує», хет. tekkuššami «показую», гр. δείκνυμι «тс.», гот. ga-teihan «оголошувати», дангл. toecan «показувати, вчити»;

р. дикта́т, диктова́ть, бр. дыкта́т, дыктава́ць, п. dyktat, dyktować, ч. diktát «диктант», diktovati, слц. diktát «диктант», diktovať, вл. diktat, diktować, нл. diktat, diktowaś, болг. дикта́т, дикту́вам, м. дикта́т, дикти́ра, схв. дùктāт «диктат, диктант», дȕктовати, дикти́рати, слн. diktát «диктант, диктат», diktírati;