ДИВИВСЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
диви́тися «глядіти»
є малопереконливі спроби пов’язання також з дінд. dhī «думка,молитва», dhīra «мудрий» (Mikl. EW 46; Meillet Études 372–373; RÉS 6, 167–168; Zubatý St. a čl. II 2, 95; Reichelt KZ 39, 50; Machek ESJČ 119);
псл. diviti sę пов’язують також з іє. *dei- «блищати, ясніти», поширеним суфіксом -u- (Sławski І 209; Преобр. І 184; Brückner 114; Bern. I 203; Trautmann 50; Pokorny 183–184; інакше Rozwadowski Studia 62, прим. 2), тоді спорідненими є лит. [deivoti] «спостерігати», гр. δέατο «здавався», δηλος «видимий, ясний», δέελος «тс.», дінд. dīvyati «випромінює», а також численні назви неба та богів;
в українській мові значення «глядіти» є вторинним, що розвинулося з давнішого «дивитися з подивом»;
псл. diviti sę «дивитися з інтересом, подивом», очевидно, похідне від divo «диво»;
р. диви́ть(ся) «дивуватися», бр. дзіві́цца, др. дивити(ся) «тс.», п. dziwić «дивувати», ст. dziwić się «дивуватися», ч. diviti se «тс.», dívati se «дивитися», слц. diviť sa «дивуватися», divať sa «дивитися», вл. dźiwać so «дивуватися», нл. źiwaś «дивитися», źiwaś se «дивуватися», болг. дивя́ (ce) «дивувати(ся)», м. диви се «дивуватися», схв. ди́витисе «захоплюватися», слн. diviti se «дивуватися», стсл. дивити сѧ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́дивити
(у виразі в. очі «зіпсувати очі»)
ди́вень
«хліб у вигляді кільця, крізь який наречена дивиться на гостей»
диви́дло
«вид»
диви́ти
«дивувати»
дивитися
«дивуватися (XV ст.), глядіти (XVII ст.)»
дивля́тися
«дивуватися; роздивлятися»
додиви́тися
«помітити»
додивля́тися
здивля́тися
«задивлятися, помічати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзіві́цца | білоруська |
| дивя́ «дивувати(ся)» (ce) | болгарська |
| dźiwać so «дивуватися» | верхньолужицька |
| δέατο «здавався» | грецька |
| dhī «думка,молитва» | давньоіндійська |
| dīvyati «випромінює» | давньоіндійська |
| дивити «тс.» (ся) | давньоруська |
| *dei- «блищати, ясніти» | індоєвропейська |
| deivoti «спостерігати» | литовська |
| диви «дивуватися» | македонська |
| źiwaś «дивитися»«дивуватися» | нижньолужицька |
| źiwaś se «дивитися»«дивуватися» | нижньолужицька |
| dziwić «дивувати» | польська |
| diviti | праслов’янська |
| diviti sę «дивитися з інтересом, подивом» | праслов’янська |
| диви́ть «дивуватися» (ся) | російська |
| ди́витисе «захоплюватися» | сербохорватська |
| diviť sa «дивуватися»«дивитися» | словацька |
| divať sa «дивуватися»«дивитися» | словацька |
| diviti se «дивуватися» | словенська |
| дивити сѧ «тс.» | старослов’янська |
| diviti se «тс.»«дивитися» | чеська |
| dívati se «тс.»«дивитися» | чеська |
| dhīra «мудрий» | ? |
| -u- | ? |
| δηλος «видимий, ясний» | ? |
| δέελος «тс.» | ? |
| значення «глядіти» | ? |
| давнішого «дивитися з подивом» | ? |
| divo «диво» | ? |
| dziwić się «дивуватися» | ? |
ади́ «дивись»
результат злиття частки а і диви́ (-і́ться]) у вигуковій функції при одночасному скороченні диви;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аді́ть
«дивіться»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а (-і́ться]) | ? |
| диви́ (-і́ться]) | ? |
гляді́ти «дивитися; доглядати; стежити; шукати»
псл. *ględěti ‹ ‹ glendētei;
споріднене з лтс. [glendi] «шукай», *glenst (*glendêt) «дивитися, шукати», nuogleñst «побачити, помітити», свн. glinzen «блищати», нвн. Glanz «блиск», норв. glindra «мигати», [gletta] «заглядати», сангл. glenten «кинути погляд», ірл. inglennat «стежать», atgleinn «показує»;
іє. *ghlend- «блищати, дивитися»;
значення «дивитися» (звідки й «шукати; доглядати») розвинулося з первісного «блищати» (так само, як у псл. zьrěti, укр. здрі́ти, пор. також укр. зорі́ти «світити(ся)», зори́ти «пильно дивитися»);
р. гляде́ть, бр. глядзе́ць, др. глядѣти, п. [glądnąć, glądać], ст. glądać, ględać, ч. hleděti, hledati, hlédati, hlídati, слц. hl’adieť, hl’adať, вл. hladać, нл. glědąś, glědnuś, болг. гле́дам, м. гледа, схв. глȅдати, слн. glédati, стсл. ΓΛѦДАΤИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вгляд
«увага»
ви́гляд
вигля́дини
«виглядання під час чекання»
ви́глядка
«висока будова, звідки далеко видно»
ви́глядки
«тс.»
гледі́ти
гля
«дивись»
(виг.)
гляд
«погляд»
гля́данка
«торгівля»
гляда́ти
«шукати; виглядати»
гляда́ч
гляди́ло
«дзеркало»
глядівни́й
«спритний, меткий»
гляді́й
«наглядач»
гляді́лище
«видовище»
гляді́нка
«догляд»
гля́дний
«такий, що дивиться; обачний, розсудливий»
глядь
глядько́
«той, хто постійно дивиться»
гля́ти
«глянути»
до́гляд
догляда́льниця
догляда́цький
догля́да́ч
згляд
«погляд»
згляда́тися
«оглядати щось незвичайне»
(на щось)
зглядь
«поблажливість; догляд»
згля́нутися
(над кимось)
на́гляд
нагляда́тель
нагляда́цький
нагля́да́ч
наглядо́вий
на́глядом
«назирці, слідом»
на́глядці
«тс.»
не́глядка
«нероба, ледарка»
ненагля́дний
нео́глядки
«не оглядаючись»
нео́глядком
«тс.»
неогля́дний
непрогля́дний
о́гляд
огляда́льник
огля́да́ч
огля́ди
«огляд; оглядини нареченої»
огля́дини
«тс.»
огля́дка
о́глядка
«огляд»
оглядни́й
«обережний»
О́глядь
«потвора»
пере́гляд
перегляда́ч
перегля́дний
«який легко переглядається»
переглядо́вий
перео́гляд
підгля́дач
підгля́дник
піддо́глядний
«такий, що перебував під наглядом поліції»
підна́глядний
«тс.»
по́гляд
про́гляд
про́глядь
«огляд»
ро́згляд
розгля́дач
розгля́дини
«оглядини нареченого»
розгля́дний
«обережний, завбачливий»
спогляда́льний
спогляда́льник
спогляда́ти
спогляда́ч
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глядзе́ць | білоруська |
| гле́дам | болгарська |
| hladać | верхньолужицька |
| глядѣти | давньоруська |
| *ghlend- «блищати, дивитися» | індоєвропейська |
| inglennat «стежать» | ірландська |
| glendi «шукай» | латиська |
| гледа | македонська |
| glědąś | нижньолужицька |
| glědnuś | нижньолужицька |
| Glanz «блиск» | нововерхньонімецька |
| glindra «мигати» | норвезька |
| glądnąć | польська |
| glądać | польська |
| *ględěti | праслов’янська |
| гляде́ть | російська |
| глȅдати | сербохорватська |
| glenten «кинути погляд» | середньоанглійська |
| glinzen «блищати» | середньоверхньнімецька |
| hl'adieť | словацька |
| hl'adať | словацька |
| glédati | словенська |
| ΓΛѦДАΤИ | старослов’янська |
| hleděti | чеська |
| hledati | чеська |
| hlédati | чеська |
| hlídati | чеська |
| *glenst «дивитися, шукати» (*glendêt) | ? |
| nuogleñst «побачити, помітити» | ? |
| gletta «заглядати» | ? |
| atgleinn «показує» | ? |
| дивитися «дивитися» (звідки й «шукати; доглядати») | ? |
| блищати «блищати» (так само, як у псл. zьrěti, укр. здрі́ти, пор. також укр. зорі́ти «світити(ся) | ? |
| zьrěti | ? |
| здрі́ти «пильно дивитися» | ? |
| зорі́ти «світити(ся)», зори́ти «пильно дивитися» | ? |
| glądać | ? |
| ględać | ? |
Деми́д
через посередництво церковнослов’янської мови запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Διομήδης є складним словом, перша частина якого пов’язана з Διόσ, род. в. від Ζεύς «Зевс», спорідненого з псл. dьnь, укр. день, диви́тися та ін., а друга містить основу дієслова μήδομαι «піклуюся, охороняю; обмірковую», етимологічно не зовсім ясного;
р. Деми́д, заст. Диомид, бр. Дзямі́д, др. Диомидъ, стсл. Диомидъ, Диомидии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Демидовъ
(прикм., 1472)
Діомидъ
«дивенъ съвѣтникъ або славно съвѣщател»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Дзямі́д | білоруська |
| Διομήδης | грецька |
| Диомидъ | давньоруська |
| dьnь | праслов’янська |
| Деми́д | російська |
| Диомидъ | старослов’янська |
| день | українська |
| від Ζεύς «Зевс» | ? |
| від Ζεύς «Зевс» | ? |
| диви́тися | ? |
| μήδομαι «піклуюся, охороняю; обмірковую» | ? |
| Диомид | ? |
день
іє. *dei-/di- з іншими суфіксами (-eu-, -u- іт. д.) засвідчене в назвах неба та богів: дінд. dyáuḥ «небо», лат. deus «бог», Jovis, Juppiter, гр. Ζεύς, а також у кімр. dyw «день», псл. diviti sę, укр. диви́тися;
псл. dъnь «день»;
споріднене також з дінд. dínam «день», ірл. denus «проміжок часу», гот. sin-teins «щоденний», лат. nūndinae (мн.) «9 днів, проміжок між двома торжищами»;
походить з іє. *di-n- «ясний, блискучий», що є суфіксальним поширенням слабого ступеня кореня *dei- «ясніти, блищати», представленого в лит. dienà «день», лтс. dìena, прус. deinan (зн. в.) «тс.»;
р. день, бр. дзень, др. дьнь, п. dzień, ч. den, слц. deň, вл. dźeń, нл. źeń. полаб. dan, болг. м. ден, схв. дȃн, слн. dán, стсл. дьнь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
девни́ця
девни́чка
демни́ця
демни́чка
«тс.»
дені́ти
«тс.»
дені́чний
де́нний
де́нни́к
«щоденник; загородка для худоби; [метелик Diurna Ж]»
денни́ця
«ранкова зірка»
денни́чка
день-де́нички
«з дня на день»
де́ньки
«оденки»
де́ньщиця
«чергова жінка в сім’ї, яка протягом дня обслуговує сім’ю за столом»
дивни́чка
дівни́цка
дне́вний
дне́вник
«тс.»
дни́на
дни́нськи
«щоранку»
дни́нцьки
«тс.»
дні́вка
«робочий день»
дні́ти
«світати»
днова́ти
«тс.»
днюва́льний
днюва́ти
дня́ми
(присл.)
дня́ний
задня́
«вдень»
напередо́дні
оде́нки
«зібрання жінок у зимові дні для рукоділля»
оде́нчичка
«жінка, що прийшла на оденки»
оде́ньки
«тс.»
передде́нь
передніва́ти
передо́день
поде́нка
(ент.)
поде́нне
поде́нний
поде́нник
поде́нщик
поде́нщина
поде́нька
«тс.»
уде́нішній
уде́нно
уде́нь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзень | білоруська |
| ден | болгарська |
| dźeń | верхньолужицька |
| sin-teins «щоденний» | готська |
| Ζεύς | грецька |
| dyáuḥ «небо» | давньоіндійська |
| dínam «день» | давньоіндійська |
| дьнь | давньоруська |
| denus «проміжок часу» | ірландська |
| dyw «день» | кімрська |
| deus «бог» | латинська |
| nūndinae «9 днів, проміжок між двома торжищами» (мн.) | латинська |
| dìena | латиська |
| dienà «день» | литовська |
| ден | македонська |
| dan | нижньолужицька |
| dan | полабська |
| dzień | польська |
| diviti | праслов’янська |
| dъnь «день» | праслов’янська |
| deinan «тс.» (зн. в.) | прусська |
| день | російська |
| дȃн | сербохорватська |
| deň | словацька |
| dán | словенська |
| дьнь | старослов’янська |
| диви́тися | українська |
| den | чеська |
| *dei-/di- з іншими суфіксами (-eu-, -u- іт. д.) | ? |
| Jovis | ? |
| Juppiter | ? |
| *di-n- «ясний, блискучий» | ? |
| *dei- «ясніти, блищати» | ? |
| dan | ? |
ди́во «танок, хоровод»
неясне;
можливо, пов’язане з диви́тися, ди́во1 (пор.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| диви́тися | ? |
| ди́во (пор.). | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України