ДЗІНЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дзінь (вигук, що передає тонкий дзвін)
звуконаслід. утворення, аналогічне до дзень, цінь і под;
пор. також лит. dzìn, англ. jingle;
р. дзинь, дзи́нькать, бр. дзын, дзы́нкаць, п. dzin, dzyń, ч. dzin, dzinkati, болг. дзън;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзінь-дзі́нь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| jingle | англійська |
| дзын | білоруська |
| дзън | болгарська |
| dzìn | литовська |
| dzin | польська |
| dzyń | польська |
| дзинь | російська |
| дзи́нькать | українська |
| дзы́нкаць | українська |
| dzin | чеська |
| dzinkati | чеська |
| утворення | ? |
| дзень | ? |
| також | ? |
дзень (вигук, що передає короткий дзвінкий звук при ударі)
звуконаслідувальне утворення, паралельне до дзінь (пор.);
р. [дзень], п. dzeń, болг. дзън, зън;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзеньк
«тс.»
дзеньк
«брязкіт»
дзе́нькати
дзе́нькіт
дзе́нькнути
дзенькоті́ти
дзе́ня
«все, що дзвенить; розмінна монета Ж»
(дит.)
дзинча́ти
дзи́нькати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзън | болгарська |
| dzeń | польська |
| дзень | російська |
| зън | українська |
| дзінь (пор.). | ? |
дзілинь-кото́ра «шкіряна торбина, мішок для збирання грошей у церкві»
неясне;
перша частина слова пов’язана (вторинно ?) із звуконаслідувальним дзінь, дзеле́нь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзінь-като́ра
«тс.»
дзінькатор
«калитка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзінь | ? |
| дзеле́нь | ? |
цвірі́нь (вигук, що імітує крик горобця та інших птахів)
звуконаслідувальне утворення, аналогічне вигукам дзінь, дзелень і под;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цвірінча́ти
«щебетати (про птахів); сюрчати (про коників тощо)»
цвірі́нькати
цвірі́нькнути
«базікнути, ляпнути (язиком)»
цвірінькота́ти
«цвірінькати»
цвіріньо́к
«цвіркун»
цвіріньчу́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзінь | ? |
| дзелень | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України