ДЗЮБАТА — ЕТИМОЛОГІЯ

дзю́ба «дівчина з обличчям, поритим віспою»

утворено від дзю́ба́ти «клювати» (обличчя наче подзюбане);
р. [дзю́ба] «рябий, поритий віспою» (з укр.), [дю́баный] «тс.», ч. ďubatý «рябий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дзю́бана «тс.»
дзюба́стий «рябий від віспи»
дзюба́тий «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзю́ба «рябий, поритий віспою»укр.) російська
дю́баный «тс.» українська
ďubatý «рябий» чеська
дзю́ба́ти «клювати» (обличчя наче подзюбане) ?

дзю́ба́ти «дзьобати; довбати»

запозичення з польської мови;
для п. dziubać (відоме з XVII ст. у значенні «видовбувати, робити виїмки», пізніше «дзьобати»), спорідненого з ч. d′ubat′ «довбати, дзьобати», d′oubati, [díbati, d′ubkať], слц. d′ubat′ «тс.», р. [дю́ба́ть] «дзьобати», припускається зв’язок з ст. dziub′ (dziup′, dup′) «дупло», що походить з іє. *dheub-, *dheup «глибокий і порожній»;
варіант з кореневим о (dziobać), засвідчений з XVIII ст., з’явився під впливом фонетично та семантично схожого слова zobać «їсти, дзьобати» (XV–XVIII ст.);
припущення (Brückner 113, 655) про приставне d в п. dziub ‹ псл. zobъ (подібно до dzwon з давнішого zvonъ) неприйнятне;
р. [дзю́бать] «дзьобати», бр. дзю́баць «тс.; довбати чимсь гострим»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дзюб (вигук, що позначає дзьобання)
дзюб «дзьоб»
дзюба́й «тс.»
дзюба́к «тс.; мотика, кирка; [(орн.) вид голуба з довгим дзьобом МСБИ»
дзюба́нь «дзюбатий»
дзюба́стий «тс.»
дзюба́тий «з великим дзьобом»
дзю́бер «послід від зерна»
дзю́бка «тс.»
дзю́бок «дзьоб; носок взуття»
дзю́бок «гострий залізний гак на спеціальному інструменті карпатських дереворубів»
дзю́брик «пташина лапка»
дзюбу́н «той, хто дзьобає»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзю́баць «тс.; довбати чимсь гострим» білоруська
*dheub- індоєвропейська
dziubać (відоме з XVII ст. у значенні «видовбувати, робити виїмки», пізніше «дзьобати») польська
dziub польська
zobъ (подібно до dzwon з давнішого zvonъ) праслов’янська
дзю́бать «дзьобати» російська
d′ubat′ «тс.» словацька
d′ubat′ «довбати, дзьобати» чеська
d′oubati ?
díbati ?
d′ubkať ?
дю́ба́ть «дзьобати» ?
dziub′ «дупло» (dziu$p′, du$p′) ?
*dheup «глибокий і порожній» ?
zobać «їсти, дзьобати» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України