ДЗЬОБУ — ЕТИМОЛОГІЯ
дзьоб
запозичення з польської мови;
п. dziob, dziub виникло в XVIII ст. як вторинний дериват від dziobać ( ‹ dziubac), де о, як і в ч. ďobati «дзьобати», з’явилося внаслідок зближення з фонетично та семантично схожим zobać «їсти, дзьобати» (XV–XVIII ст.);
бр. дзëб «дзьоб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзоб
дзо́бавка
«дятел; повзик, Sitta europaea L.»
(орн.)
дзо́бати
дзьоба́к
«дятел, Picus L.»
(орн.)
дзьобань
«мотика, кирка з гострими кінцями»
дзьо́ба́ти
дзьоба́тий
«з великим дзьобом»
піддзьо́бок
«частина шиї під дзьобом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзëб «дзьоб» | білоруська |
| dziob | польська |
| ďobati «дзьобати» | чеська |
| dziobać ( ‹ dziubac) | ? |
| zobać «їсти, дзьобати» | ? |
маскозо́б «річкова мінога, Petromyzon planeri Bl.» (іхт.)
штучне складне утворення з основ слів ми́ска та [зоб] ‹ дзьоб;
назва зумовлена тим, що ця риба ротовою мископодібною лієчкою присисається до своїх жертв;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мискозі́б
мискозо́б
мускозо́б
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ми́ска | ? |
| дзьоб | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України