ДЗМІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
дзя́бочка (вид птаха)
очевидно, зменшувально-пестлива форма від [дзябок] «зяблик, Fringilla coelebs L.» (Шарлемань 19), що є одним з варіантів назви зяблик;
до переходу з › дз на початку слова пор. змій › [дзмій], [зе́ркало] › дзеркало, зяб › [дзяб] і под;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
дзябок «зяблик, Fringilla coelebs L.» | ? |
зяблик | ? |
змій | ? |
зе́ркало | ? |
зяб | ? |
дзяб | ? |
дзмій | ? |
дзьо́бро «ребро»
запозичення з польської мови;
п. [ziobro, ziebro] «тс.», фонетично закономірні для мазурського діалекту, походять через проміжне rzebro з псл. rebro;
до переходу початкового з › дз в українській мові пор. зяб › [дзяб], змій › [дзмій], [зе́ркало] › дзе́ркало та ін;
до переходу початкового з › дз в українській мові пор. зяб › [дзяб], змій › [дзмій], [зе́ркало] › дзе́ркало та ін;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зьо́бро
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ziobro, ziebro «тс.» | польська |
rebro | праслов’янська |
зяб | ? |
змій | ? |
дзмій | ? |
зе́ркало | ? |
змій
псл. *zьmьjь, *zьmьja, пов’язане з zemja «земля»;
за походженням є табуїстичною назвою плазунів «земна істота; те, що повзає по землі», яка вживалася для відвернення зустрічей з небезпечними для життя отруйними зміями (пор. у зв’язку з цим ведмідь, р. медве́дь);
р. змей, змий, бр. змей, змяя́, др. змии, п. żmija, ч. zmije, слц. нл. zmija, вл. zmij, zmija, полаб. zmėjăk, болг. змей, змия́, м. змеј, змија, схв. змȃј, змùjа, слн. zmáj, zmíja, стсл. змига;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзмі́їха
дзмій
змий
змієве́ць
«серпентин»
(мін.)
змії́ний
змії́стий
змії́тися
«звиватися»
змі́йки
«вид узору на писанці»
змійови́к
«жабник польовий, Filago arvensis L.»
(тех. і бот.)
змійовина́
«дорога між полями»
змійо́вина
«глибочезний яр»
змійча́
змію́к
«змій-самець»
змія́
змія́ра
«великий змій»
змія́стий
змія́чий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
змей | білоруська |
змей | болгарська |
змия́ | болгарська |
zmij | верхньолужицька |
zmija | верхньолужицька |
змии | давньоруська |
змеј | македонська |
змија | македонська |
zmija | нижньолужицька |
zmėjăk | полабська |
żmija | польська |
*zьmьjь | праслов’янська |
*zьmьja | праслов’янська |
zemja «земля» | праслов’янська |
медве́дь | російська |
змей | російська |
змий | російська |
змяя́ | російська |
змȃј | сербохорватська |
змùjа | сербохорватська |
zmija | словацька |
zmáj | словенська |
zmíja | словенська |
змига | старослов’янська |
ведмідь «земна істота; те, що повзає по землі» | українська |
zmije | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України