ДЗИҐАРІ — ЕТИМОЛОГІЯ
дзиґа́р «годинник»
через посередництво польської мови запозичено з німецької;
нім. Seiger «висок (прилад); годинник (спочатку пісковий або водяний)» походить від свн. seigære «ваги, терези», утвореного від seigen «знижувати; важити» (за характерною деталлю механізму баштового годинника – пересувною гирею), що є формою фактитиву до sigen «спускатися, знижуватися», нвн. seihen, [seigen] «цідити», спорідненого з дангл. sīgan «спадати, капати», дісл. sīga «тс.», а також з дінд. sḗcatē, siñcáti «ллє, наливає», seka «злива», псл. sьсаti, укр. си́кати, се́ча;
р. ст. зегар «годинник», бр. зэга́р «великий годинник (на стіні, вежі)», п. [dzygar], zegar «годинник», [zygór], заст. zygar;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзегаръ
(XVII ст.)
дзиґа́ροκ
дзиґа́рик
дзиґарі́
дзиґа́рки
«тс.»
дзиґа́рний
дзигаръ
(1706)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
зэга́р «великий годинник (на стіні, вежі)» | білоруська |
sīgan «спадати, капати» | давньоанглійська |
sḗcatē | давньоіндійська |
sīga «тс.» | давньоісландська |
Seiger «висок (прилад); годинник (спочатку пісковий або водяний)» | німецька |
seihen | нововерхньонімецька |
dzygar «годинник» | польська |
zegar «годинник» | польська |
sьсаti | праслов’янська |
зегар «годинник» | російська |
seigære «ваги, терези» | середньоверхньнімецька |
си́кати | українська |
zygór | українська |
seigen «знижувати; важити» (за характерною деталлю механізму баштового годинника -- пересувною гирею) | ? |
sigen «спускатися, знижуватися» | ? |
seigen «цідити» | ? |
siñcáti «ллє, наливає» | ? |
seka «злива» | ? |
се́ча | ? |
зегар «годинник» | ? |
zygar | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України