ДЗЕРКАЛА — ЕТИМОЛОГІЯ

припускається (Фасмер II 95; Schrader Reallexikon II 422), що слово є давньою калькою лат. speculum «дзеркало» від spedo «дивлюся»;

породить від псл. *z^ьṛkati, *z^ьṛcati «кидати погляд, оглядати» (пор. аналогічне за будовою і семантикою схв. оглèдало «дзеркало»);

р. зе́ркало, др. зерцало, зьрцало, п. zwierciadło, ч. zrkadlo, zrcadlo, слц. zrkadlo, полаб. zarkódlü, схв. зрцало, слн. zrkálo, zrcálo, стсл. зрьцало;

запозичення з польської мови;

п. zwierciadło, wierciadło «дзеркало», zrciadło (XVI ст.) походить від ч. zrcadlo, яке зводиться до псл. *z^ьrcati;

паралельне до р. зеркало, укр. дзе́ркало;

внаслідок деетимологізації почало пов’язуватися з wiercić «вертіти, крутити», чим і пояснюється вставне w;

початкове z, що було при цьому сприйняте як префікс, в окремих випадках стало факультативним;

видозмінене запозичення з польської мови;

п. zwierciadło «тс.» є результатом видозміни деетимологізованої форми ст. zrciadłо, запозиченої з чеської мови і зближеної з п. wiercieć «вертіти»;

ч. zrcadlo є відповідником до стсл. зрьцало, укр. дзе́ркало;

в українській мові польська форма зазнала зближення з основою світи́ти (свіча́);