ДЗЕНЬКОТУ — ЕТИМОЛОГІЯ

дзень (вигук, що передає короткий дзвінкий звук при ударі)

звуконаслідувальне утворення, паралельне до дзінь (пор.);
р. [дзень], п. dzeń, болг. дзън, зън;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дзеньк «тс.»
дзеньк «брязкіт»
дзе́нькати
дзе́нькіт
дзе́нькнути
дзенькоті́ти
дзе́ня «все, що дзвенить; розмінна монета Ж» (дит.)
дзинча́ти
дзи́нькати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзън болгарська
dzeń польська
дзень російська
зън українська
дзінь (пор.). ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України