ДЗЕНЬКОТУ — ЕТИМОЛОГІЯ
дзень (вигук, що передає короткий дзвінкий звук при ударі)
звуконаслідувальне утворення, паралельне до дзінь (пор.);
р. [дзень], п. dzeń, болг. дзън, зън;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзеньк
«тс.»
дзеньк
«брязкіт»
дзе́нькати
дзе́нькіт
дзе́нькнути
дзенькоті́ти
дзе́ня
«все, що дзвенить; розмінна монета Ж»
(дит.)
дзинча́ти
дзи́нькати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзън | болгарська |
| dzeń | польська |
| дзень | російська |
| зън | українська |
| дзінь (пор.). | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України