ДЗВЯК — ЕТИМОЛОГІЯ
дзвах (вигук, що передає звук сильного падіння)
очевидно, результат контамінації вигуків дзвяк та бах;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
дзвяк | ? |
бах | ? |
дзвя́кати «брязкати, звучати»
псл. *zvękati (›zvęcati), zvęčati, zvękъ походять від того ж кореня, що і zvьněti, zvonъ, укр. дзвені́ти, дзвін;
паралельним утворенням з чергуванням голосного кореня є псл. zvǫkъ, укр. звук;
суфікс -к- при цьому корені виступає поруч з -g-, пор. укр. дзвя́ньгати, р. звя́гать, бр. звя́гаць і под;
р. звя́кать, [звяча́ть], бр. звякаць «дзвонити, бряжчати», др. звякъ «звук», звяк нути «звучати», звяцати «звучати; дзвонити», п. dźwięczeć «дзвеніти, звучати», dźwięk «звук», ст. і діал. źwięczeć «звучати», ч. ст. zvek, болг. звек «глухий металічний звук», схв. звéчати «звучати; дзвеніти», звéкнути «дзвякнути», звȇк «звук; брязкіт», слн. zvékati «дзвеніти», zvèk «дзвін»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзвяк
«брязкіт»
дзвяк
«брязь»
(виг.)
дзвя́к
дзвякало
«базікало»
дзвя́кнутися
«впасти»
дзвя́кот
«тс.»
дзвякоті́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
звя́гаць | білоруська |
звякаць «дзвонити, бряжчати» | білоруська |
звек «глухий металічний звук» | болгарська |
звякъ «звук» | давньоруська |
dźwięczeć «дзвеніти, звучати»«звук» | польська |
dźwięk «дзвеніти, звучати»«звук» | польська |
*zvękati (›zvęcati) | праслов’янська |
zvǫkъ | праслов’янська |
звя́гать | російська |
звя́кать | російська |
звéчати «звучати; дзвеніти» | сербохорватська |
zvékati «дзвеніти»«дзвін» | словенська |
zvèk «дзвеніти»«дзвін» | словенська |
дзвені́ти | українська |
звук | українська |
дзвя́ньгати | українська |
звяча́ть | українська |
звяк «звучати» | українська |
звяцати «звучати; дзвонити» | українська |
звéкнути «дзвякнути» | українська |
звȇк «звук; брязкіт» | українська |
zvek | чеська |
zvęčati | ? |
zvonъ | ? |
дзвін | ? |
-к- | ? |
дзвя́ньгати | ? |
źwięczeć «звучати» | ? |
zvek | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України