ДЗВЕНІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дзвені́ти
псл. zvьněti «дзвеніти, звучати», пов’язане чергуванням із zvonъ «дзвін» так само, як пов’язані grьměti i gromъ, zьrěti і *zorъ і под;
споріднене з алб. zë- «голос», zȃ- «тс.», вірм. jain;
іє. *ĝhuon-/ĝhuen- пов’язують з іє. *ĝhau-, що відбилося в укр. зва́ти (Brugmann Grdr. I 295 та ін.; Преобр. І 245; Pokorny 490–491; Bloomfield IF 4, 76; Persson Beitr. 191, 586–587; Specht 280; Machek ESJČ 717–718; Фасмер II 87–88, проти Sławski I 210–211), або з іє. *svonos (дінд. sván-ati «звучить», svanáḥ «звук», лат. sonus «rc.», дангл. swin «музика, спів», двн. swan «лебідь»), причому Соболевський (ИОРЯС 27, 330) вбачає в слов’янському початковому zпоруч із s- в інших індоєвропейських мовах один з випадків індоєвропейського чергування «дзвінкий : глухий»;
Фасмер вважає, що про дзвінкий початок слова свідчить ще алб. zëh «голос», zȃh (‹іє. *ĝhvonos), вірм. jain;
Мейе (IF 5, 333), Блумфільд (IF 4, 76), Младенов (189) пояснюють псл. z- впливом слова zъvati (Махек – zvučēti);
Брандт (РФВ 25, 221 і далі) непереконливо пояснює псл. zvonъ із *svonъ фонетично;
початкове укр. дз- на місці псл. z-, як і п. dz-, є, очевидно, наслідком дисиміляції (Sławski І 210);
лит. zvãnas «дзвін», лтс. zvans «тс.» запозичені з слов’янських мов (Mühl.–Endz. IV 765);
р. звене́ть, бр. звіне́ць, др. звенѣти, звьнѣти, п. ст. wznieć (з метатезою), ч. zníti «звучати», ст. zvnieti, слц. znieť, нл. zněś, болг. звъня́, слн. zvenéti, цсл. звьнѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бездзвінний
«без дзвонів»
видзво́нювати
«дзвонити; (перен.) вибивати»
дзве́нькіт
дзвін
дзвіни́ця
дзвіни́чний
дзвінки́й
дзвінку́чий
«дзвінкий»
дзві́нний
дзві́нни́к
дзвінови́к
«міфічна істота, що живе у дзвоні або на дзвіниці»
дзвіно́к
дзво́на
(про предмет)
дзвона́р
дзвонари́ха
дзвонарі́вна
дзвона́рський
дзвоне́ць
«дзвінок»
дзво́ник
дзвоникува́тий
дзвони́стий
дзвони́ти
дзвони́ця
дзвонкови́й
дзво́нний
дзво́нник
дзвонови́й
дзво́ну
(про звук)
дзво́ну
(про звук)
дзво́нчатий
дзвоня́р
«ливар дзвонів»
дзвоня́та
«маленькі дзвони»
звені́ти
звенькоті́ти
звін
звін
звінни́ця
звіно́к
звон
«звучання»
звонови́на
«метал для лиття дзвонів»
передзві́н
підзві́нне
підзві́ннє
«тс.»
по́дзвін
подзві́нне
«плата за дзвін по померлому»
подзві́ння
«дзвін по померлому»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zë- «голос» | албанська |
| zëh «голос» | албанська |
| звіне́ць | білоруська |
| звъня́ | болгарська |
| jain | вірменська |
| jain | вірменська |
| звенѣти | давньоруська |
| *ĝhuon-/ĝhuen- | індоєвропейська |
| *ĝhau- | індоєвропейська |
| *svonos (дінд. sván-ati «звучить», svanáḥ «звук», лат. sonus «rc.», дангл. swin «музика, спів», двн. swan «лебідь») | індоєвропейська |
| zvans «тс.» | латиська |
| zvãnas «дзвін» | литовська |
| zněś | нижньолужицька |
| dz- | польська |
| wznieć (з метатезою) | польська |
| zvьněti «дзвеніти, звучати» | праслов’янська |
| z- впливом слова zъvati | праслов’янська |
| zvonъ | праслов’янська |
| z- | праслов’янська |
| звене́ть | російська |
| znieť | словацька |
| zvenéti | словенська |
| зва́ти | українська |
| дз- | українська |
| звьнѣти | українська |
| звьнѣти | церковнослов’янська |
| zníti «звучати» | чеська |
| zvonъ «дзвін» | ? |
| *zorъ | ? |
| zȃ- «тс.» | ? |
| чергування «дзвінкий : глухий» | ? |
| zȃh (‹іє. *$ĝhvonos) | ? |
| wznieć (з метатезою) | ? |
| zvnieti | ? |
дзвенка́ч «зеленяк, Chloris chloris L.» (орн.)
утворення від основ дзвені́ти), дзвон-;
пор. також інші звуконаслідувальні назви цього ж птаха: дзьорка́ч, ч. cvunče, вл. čvunč, н. Schwanschel;
назви птаха зумовлені, очевидно, характером його співу – журкітливими трелями із своєрідним завершенням, що нагадує слово дзво́ниш;
р. [звоно́к] «морський птах з родини мартинових, що дзвенить крилами в польоті», [звону́ха, звонокры́лка] «тс.», п. dzwoniec «птах з родини в’юркових», ч. zvonek «зеленяк», слц. zvonec, zvončok «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзвіно́к
дзвоне́ць
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čvunč | верхньолужицька |
| Schwanschel | німецька |
| dzwoniec «птах з родини в’юркових» | польська |
| звоно́к «морський птах з родини мартинових, що дзвенить крилами в польоті» | російська |
| zvonec «тс.» | словацька |
| zvončok «тс.» | словацька |
| звону́ха | українська |
| звонокры́лка «тс.» | українська |
| cvunče | чеська |
| zvonek «зеленяк» | чеська |
| дзвені́ти | ? |
| дзвон- | ? |
| також | ? |
| дзво́ниш | ? |
дзвинча́ти «дзижчати, бриніти»
результат контамінації дієслів дзвені́ти та дзинча́ти, дзижча́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзвені́ти | ? |
| дзинча́ти | ? |
| дзижча́ти | ? |
дзвя́кати «брязкати, звучати»
псл. *zvękati (›zvęcati), zvęčati, zvękъ походять від того ж кореня, що і zvьněti, zvonъ, укр. дзвені́ти, дзвін;
паралельним утворенням з чергуванням голосного кореня є псл. zvǫkъ, укр. звук;
суфікс -к- при цьому корені виступає поруч з -g-, пор. укр. дзвя́ньгати, р. звя́гать, бр. звя́гаць і под;
р. звя́кать, [звяча́ть], бр. звякаць «дзвонити, бряжчати», др. звякъ «звук», звяк нути «звучати», звяцати «звучати; дзвонити», п. dźwięczeć «дзвеніти, звучати», dźwięk «звук», ст. і діал. źwięczeć «звучати», ч. ст. zvek, болг. звек «глухий металічний звук», схв. звéчати «звучати; дзвеніти», звéкнути «дзвякнути», звȇк «звук; брязкіт», слн. zvékati «дзвеніти», zvèk «дзвін»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзвяк
«брязкіт»
дзвяк
«брязь»
(виг.)
дзвя́к
дзвякало
«базікало»
дзвя́кнутися
«впасти»
дзвя́кот
«тс.»
дзвякоті́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| звя́гаць | білоруська |
| звякаць «дзвонити, бряжчати» | білоруська |
| звек «глухий металічний звук» | болгарська |
| звякъ «звук» | давньоруська |
| dźwięczeć «дзвеніти, звучати»«звук» | польська |
| dźwięk «дзвеніти, звучати»«звук» | польська |
| *zvękati (›zvęcati) | праслов’янська |
| zvǫkъ | праслов’янська |
| звя́гать | російська |
| звя́кать | російська |
| звéчати «звучати; дзвеніти» | сербохорватська |
| zvékati «дзвеніти»«дзвін» | словенська |
| zvèk «дзвеніти»«дзвін» | словенська |
| дзвені́ти | українська |
| звук | українська |
| дзвя́ньгати | українська |
| звяча́ть | українська |
| звяк «звучати» | українська |
| звяцати «звучати; дзвонити» | українська |
| звéкнути «дзвякнути» | українська |
| звȇк «звук; брязкіт» | українська |
| zvek | чеська |
| zvęčati | ? |
| zvonъ | ? |
| дзвін | ? |
| -к- | ? |
| дзвя́ньгати | ? |
| źwięczeć «звучати» | ? |
| zvek | ? |
цебені́ти «бурхливо текти, (про дощ) періщити»
звуконаслідувальне утворення, аналогічне до [бубоні́ти], дзвені́ти, дудні́ти і под;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цебени́ти
«сильно литися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бубоні́ти | ? |
| дзвені́ти | ? |
| дудні́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України